Запрошуємо зголошуватись до участі у міжнародній конференції "Між Києвом і Віднем: історії людей, ідей і об’єктів в обігу та русі"

Відень, 4-7 грудня 2019 р.

[Розширенe зголошення]

Український інститут (Київ), Інститут наук про людину (Institut für die Wissenschaften vom Menschen) (Відень) і Центр міської історії (Львів) запрошують подавати заявки на участь у конференції, яка відбудеться у Відні 4-7 грудня 2019 р. Конференція організовується у співпраці з Центром польських та європейських студій ім. Єжи Гедройця НаУКМА (Київ) і Центрально-Європейським університетом (Будапешт/Відень).

Ця багатодисциплінарна конференція відбудеться у рамках "Двостороннього року культури Австрія-Україна 2019" та прагне дослідити сучасну та історичну динаміку, яка сформувала Австрію, Україну і простір поміж ними та довкола, крізь призму обігу і руху.

Ще якихось десять років тому Україну називали "лабораторією транснаціональної історії", розширюючи наше розуміння того, що можна включити в історію держави, ставлячи Україну у ширший європейський контекст. Конференція має на меті вибудовувати лінію обговорень на основі цієї концепції, розширити оптику та включити регіон, яким колись правили імперії Габсбургів, Романових та Османів. Поглянувши ширше на регіон, який сьогодні є частинами багатьох національних держав у межах кордонів ЄС і поза ними – від Польщі до Албанії, від Італії до Туреччини, від Росії до Румунії, і звісно, від України до Австрії – ми отримуємо нове розуміння важливих тем, які сформували сучасну історію цього регіону, Європи і світу.

Визнаючи постійно змінний, плинний і динамічний характер досліджуваного простору, конференція робить наголос на обігу, рухові та взаємодії, чи то упродовж певного періоду, чи в певний момент. Ми прагнемо надати майданчик, де розглянемо людей, які переміщалися в межах, за межі цього регіону і до нього, аналізуючи чинники, якими вони керувалися, і наслідки їх переїздів; дослідимо потік ідей, які тут висловлювалися і приводилися в рух та резонували у прожитий досвід, як в регіоні, так поза ним; а також поставимо питання, про те, як обіг матеріальних об’єктів, товарів і ресурсів вплинув на суспільства і довкілля, формуючи відносини і ієрархії між місцями і людьми.

Запрошуємо дослідників подавати свої заявки, які розглядають питання, пов’язані з поняттями обігу і руху в регіоні, який загально окреслюємо для цієї конференції поняттям "між Києвом і Віднем", зупинившись на такому перелікові тематичних напрямків, які включають, але не обмежуються таким:

• Люди: професіоналізація і криміналізація мобільності: праця, послуги, законодавча база, технології; (не)видимість переміщень і подорожей: ієрархії та репрезентації, особиста агентність та зустрічі;
• Ідеї: знання, наука, дослідження і транснаціональний і міжнародний потік ідей; інтелектуальні і культурні експерименти: тексти, артефакти, твори мистецтва, митці, продукція;
• Об’єкти: знаходження, розподіл, управління і користування товарами, ресурсами і капіталом; живучи на основі і живучи разом з довкіллям: практики визнання і використання, довкілля і технологічні досягнення і невдачі.

Більше інформації, у тому числі і розширений опис програми, можна знайти на www.iwm.at/between-kyiv-and-vienna.

Для зголошення

Подавайте свої заявки, які мають включати назву, резюме доповіді (до 250 слів) та резюме (CV) на //austriaukraineconf2019@iwm.at/">austriaukraineconf2019@iwm.at до 5 серпня 2019 р.

Заохочуємо подання від докторантів (аспірантів) на завершальному етапі дисертаційних проектів, молодих науковців та досвідчених дослідників.

Важливі дати

Термін подачі заявок: 5 серпня 2019 р.

Повідомлення про прийом: до 1 вересня 2019 р.

Тексти доповідей приймаються до: 15 листопада 2019 р.

Практична інформація

Робоча мова конференції – англійська. Тексти доповідей (3000-4000 слів) очікуються до 15 листопада 2019 р. Організатори конференцій покривають транспортні витрати і проживання; частково буде забезпечено харчування.

Наглядова рада

Олена Бетлій (НУ "Києво-Могилянська академія")

Гаральд Біндер (Центр міської історії)

Алісон Франк Джонсон (Гарвардський університет)

Тімоті Снайдер (Єльський університет/IWM)

Балаш Тренчений (Центрально-Європейський університет)

Володимир Шейко (Український інститут)

Посол Олександр Щерба (Посольство України у Австрії, Відень)

Оргкомітет

Олександр Виноградов (Український інститут)

Софія Дяк (Центр міської історії)

Катерін Янгер (IWM)

Логістика

Лідія Акришора (IWM)

Мар’яна Мазурак (Центр міської історії)

Ілюстрація: Міст над рікою Прут біля Любківців, вид знизу / Цифрові колекції бібліотек Південного методистського університету

Кодекс – це просто латинська назва книги, що складається зі сторінок і, зазвичай, переплітається зліва. Її попередником був сувій або книжковий сувій, який розгортали під час читання. Кодекс має явні переваги над сувоєм: можна зберігати багато томів (англійське слово volume, тобто том, походить від латинської назви книжкового сувою volumen); кодекси мають вбудоване покриття для захисту; та сторінки, які можуть бути пронумеровані для довідки, з чого виникло різноманіття версій змісту та індексів.

Кодекс поширився на диво пізно в античному світі. Ранні християни, однак, взялися за створення кодексів з особливим ентузіазмом. Ширше використання цього формату, схоже, відповідало поширенню християнства. У IV столітті ніхто інший, як сам святий Августин, демонструє різницю між кодексом і сувоєм – і притаманне кодексу «християнство».

Ще до свого хрещення, коли він одного разу був у своєму саду, де раніше читав, як розповідає нам Августин, він почув, як дитячий голос проспівав: «Tolle Lege!» («Візьми і читай»). Тож, він схопив свою книгу і розгорнув на випадковій сторінці. Його очі засвітилися на уривку з Послання до Римлян святого апостола Павла. Слова, які він знайшов, стали ключем до його навернення. Книга не могла бути сувоєм: це був кодекс Євангелій. Але багато інших його книг, які часто не мали стосунку до християнства, були сувоями.

Практично всі стародавні християнські тексти були кодексами, і це підтверджується з кожним новим фрагментом, знайденим у єгипетських пісках – рідкісні винятки лише «підтверджують правило». Історики дійшли висновку, що, хоча християни, ймовірно, не винайшли кодекс, їхні писарі подарували його загальне використання римському світу і, таким чином, передали його і багато чого з того, що залишилось з античної літератури, нам. Але нездатність пояснити точне походження та природу цього «християнського кодексу» ускладнює будь-яке дослідження, і це не без підстав: цей висновок хибний. Хоча майже кожен ранній християнський текст є кодексом, не кожен ранній кодекс є християнським.

Стійка аура протистояння затьмарює історичний погляд на християнство і Рим. На думку англійського історика XVIII століття Едварда Ґіббона, запровадження християнства, що зосереджувалося на духовному світі людини, підірвало силу та соціальну згуртованість Римської імперії. Всупереч йому, американський соціолог релігії Родні Старк нещодавно стверджував, що поширення християнства спричинило необхідне «пожвавлення» виснаженої культури, що занепадала. Це репрезентативні напрямки наукової думки, які дослідження останніх десятиліть намагалися розплутати, таким чином розвиваючи наше розуміння християн у римському Середземномор’ї.

Один епізод показує ставлення самих римлян до декого з перших християн. У другому столітті, будучи губернатором провінції частини сьогоднішньої Туреччини, Пліній Молодший (племінник Плінія Старшого, відомого нам своєю «Природничою історією») пише імператору Траяну за порадою, що робити з християнами – сектою, яка швидко зростала на його території.

Зрештою, він «виявив» через розмови з членами суспільства, які були колишніми християнами, що християни збиралися не для вчинення злочинів, а, насправді, клялися відмовитися від них. Він наклав м’яке покарання за відмову від імперського культу – відречення від їхнього Бога і доказ відданості через жертву, або смерть. Імператор погодився і сказав Плінію, щоб той особливо не переслідував християн, а також з обережністю ставився до анонімних звинувачень. Ґіббон вважав, що римляни робили все, щоб бути справедливими.

Незважаючи на драму, ці свідчення вказують на певне обережне співіснування і навіть інтеграцію, що випливає з історичних відомостей. Ми знаємо про це спілкування з десятого тому листів Плінія. Найбільш ранній рукопис, про існування якого ми маємо докази, – це кодекс, створений приблизно в V столітті. Шість його листів зберігаються в Морґанівській бібліотеці в Нью-Йорку. Але збірка спочатку поширювалася не як кодекс, а як книжкові сувої. Пліній використовував книжкові сувої, тоді як християни, з якими він мав справу, використовували кодекси. Ідея протиставлення «християнського кодексу» язичницькому книжковому сувою залишається однією з небагатьох осей поділу, на яку існує безліч посилань у науковій літературі.

У своїх листах Пліній ніколи не згадує іншого книжкового формату, крім сувою, але він згадує такого собі Марка Валерія Марціала, відомого як Марціал, поета дотепних епіграм їдкої сатири. Марціал, який на той час нещодавно пішов із життя, написав у вірші якісь добрі слова про Плінія, і Пліній процитував їх другові. Марціал також був відомим прихильником кодексу. У другому вірші його першої книги епіграм він розповідає книготорговцю, де можна здобути копію його творів у форматі кодексу, такого відносно зручного для перенесення, що «одна рука триматиме мене».

В інших віршах Марціал описує видання кодексів античних творів таких авторів, як Гомер, Вергілій, Лівій, Цицерон і Овідій, які можна було знайти в Римі першого століття як подарунки на Сатурналії. Ці окремі згадки викликали наукові викривлення. Це був ранній експеримент! Марціал та книготорговець були партнерами в невдалій підприємницькій справі! Але в нас є залишки раннього латинського кодексу – військової історії. У нас також є фрагмент з Єгипту, що описує книготорговця, який ходив і продавав як сувої, так і кодекси. А в нещодавно знайденому уривку письма грецький доктор другого століття Ґален розповідає про втрату свого майна через пожежу на складі в Римі, включно з красивими кодексами.

Ці свідчення того, що деякі римляни, які не були християнами, так само рано звичайно використовували кодекс, доповнюють наші знання про універсальне раннє використання кодексу християнами, але ідея про «християнство» як основне середовище його поширення залишається. Це може бути тому, що «книга», як ми її знаємо, пов’язана з нашим поняттям інтелектуального прогресу, і тому відкидає практичні міркування. Це знаходить підтримку в рівній важливості «книги» для християнської релігії. Ми більше ототожнюємо себе з Августином, який висміював маленьких римських «богів для будь-чого», ніж з Августином, чиє відкриття Євангеліїв віддзеркалювалося в нехристиянському (але кодекс-орієнтованому) звичаї тієї самої доби: ворожінні на творах Вергілія через розгортання їх випадкових сторінок (Sortes Vergilianae).

Рішення походить з 1940-х років. Брайс Раян і Ніл Ґросс опитали фермерів у двох містечках Айови, щоб зрозуміти, як використання нової, гібридної посівної кукурудзи вплинуло на прийняття корисних технологій землеробства. Їх стаття 1943 року стала основоположним документом у «теорії поширення інновацій». Успішне впровадження характеризується S-подібною кривою, яка з часом зростає. Вона починається повільно, з новаторами і ранніми користувачами, а потім прискорюється, коли досягається критична маса, сповільнюючись, коли світ потенційних користувачів починають домінувати консерватори, що тримаються позаду.

Ми не можемо опитати древніх римлян, але, впорядковані за датою, збережені фрагменти книг з Середземномор’я, якщо їх розділити на кодекси і сувої, описують S-подібну криву, що починається приблизно на зорі нашої ери і, що важливо, впевнено досягає критичної маси ще до того, як її досягло християнство. Рим прийняв би кодекс, з християнами чи без.

А християнська прихильність? Християни стали першими користувачами. Практичні характеристики заохочували їх до використання кодексу. Зручність посилання, місткість і портативність приваблювали християн до кодексу, так само, як ці чинники приваблювали до нього Марціала.

Покійний Теодор Крессі Скіт, папіролог і колишній зберігач рукописів (Keeper of Manuscripts) в Британському музеї в Лондоні, проводив експерименти з рулонами шпалер, щоб показати, що, з практикою, за зручністю читання книжкові сувої не поступалися кодексу.

Наш досі сучасний осуд римлян за неприйняття кодексу раніше (його основні складові були добре відомі тисячоліттями) нехтує найважливішим ресурсом у римському світі: рабами. Раби переписували, збирали, знаходили, читали і перегортали книжкові сувої для зайнятих патриціїв (таких як Пліній).

Сьогодні мінливий ландшафт цифрового читання також представляє собою світ, в якому переважають негативні зовнішні чинники, що забезпечують його існування: непомітні, низькооплачувані робітники, які сканують старі книги (тобто ті безтілесні руки в латексних рукавичках, що зрідка можна побачити на сторінках Google Books); екологічні та медичні проблеми, пов’язані з видобуванням рідкісноземельних елементів і роботою на довгих змінах для збирання наших електронних пристроїв; і викиди в атмосферу продуктів викопного палива, що дозволяють зберігати в масивах і надсилати за призначенням байти літератури.

Отже, озираючись на перехід від сувою до кодексу, не можна знайти духовного значення цієї зміни, але можна помітити, що її спричинило те саме накопичення практичних індивідуальних рішень, яке важко передбачити, але має обов’язкові наслідки.

Автор: Бенджамін Гарнетт, історик античності, цифровий інженер, письменник і поет. Живе в Нью-Йорку.

Перекладач: Павло Шопін, науковий співробітник Фонду Александра фон Гумбольдта на кафедрі англійської філології Фрайбурзького університету.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «The birth of the book: on Christians, Romans and the codex» в журналі «Aeon» 15 квітня 2019 р.

Historians.in.ua – український науковий історичний веб-портал. Сайт задуманий як майданчик для комунікації між регіональними осередками істориків в Україні, між фахівцями з різних країн, між різними поколіннями інтелектуалів та між різними дисциплінами. Ми чітко позиціонуємо себе як не  неофіційний науковий і освітній ресурс з розширеними можливостями критики та дискусії.

Веб-сторінка почала функціонувати з 1-го січня 2012 р. Редактори сайту - професійні історики, що спеціалізуються на різних галузях і періодах. Сайт єдиний (один з небагатьох) ресурсів не прив’язаних до інституцій, а отже вільний від тиску і пропаганди.

Ми ЄДИНИЙ фаховий історичний (гуманітарний) майданчик для критичних рецензій, боротьби з нефаховістю і плагіатом. Якщо нас не стане, то наукова історична спільнота буде позбавлена можливості для критичної саморефлексії.

Ми стежимо за книжковими новинками і наші публікації про хороші книги іншими мовами привертають до них увагу в Україні і сприяють появі їх україномовних перекладів.

Нашими Авторами є як провідні українські та зарубіжні історики, так і ті, хто лише починає свій шлях, гуманітарії різних напрямків. Упродовж 2013 – 2015 рр. ресурс поповнювався щодня, з 2016 р. – 4 – 5 разів на тиждень. Щороку веб-сторінку відвідує 150-170 тисяч відвідувачів, 80% з яких припадає на Україну (потім за відвідуванням йдуть Польща, Канада, Німеччина, США, Росія).

Веб-портал і однойменна група на фейсбук отримали прихильність і стали відомими як в Україні, так і поза її межами. Це один із провідних українських фахових веб-порталів. Як інформаційний ресурс, ми відкриті для співпраці і партнерства, поширення оголошень, всілякого інформаційного сприяння партнерам і організаціям, що займаються історичними дослідженнями, організаціями семінарів, конференцій, літніх шкіл.

  Однією з важливиих рис ресурсу є організація або підтримка публічних заходів. Сподіваємося продовжити ці традиції і в наступні роки.

Найближчим часом планується здійснити низку наукових і освітніх кроків. Це переклади робіт провідних фахівців з історії пам’яті та історичної політики,  глобальної історії, історичної урбаністики, ми продовжимо інтерв'ю з молодими науковцями та знаними дослідниками, здйснюємо низку інтерв'ю опитувань на міждисциплінарну тематику.

Традиційно навесні у Полтаві проводиться (уже чотири роки поспіль 2015, 2016, 2017, 2018 рр.) низка заходів: Історія. Гендер. Сексуальність. Полтава. Що включає в себе: відеодискусію, велику лекцію запрошеного лектора, науковий семінар з жіночої історії на 3 – 4 доповіді. Цього року даний семінар проводитимиться в квітні.

Планується низка інших публічних заходів, про які повідомимо ближчим часом.

www. historians.in.ua – некомерційний проект, котрий потребує фінансової підтримки своїх доброзичливців. Наявні партнерства і наші пошуки грантових проектів уповні не можуть забезпечити проведення публічних заходів, адміністрування, комунікацію, технічну підтримку сайту, переклади важливих текстів.

Хочемо висловити щиру подяку нашим жертводавцям, що підтримали наш ресурс минулого року.

Підтримати проект можна:

Рахунок у банку:
Харківська обласна громадська організація         
Центр підтримки реформ       
ПАТ “Ідея Банк” м.Харків    
р/р 26001310414419                                        
МФО 336310

Картка Приватбанку: Маслійчук Володимир Леонтійович 5168 7427 2288 2648