Ірина Склокіна: Я дуже дякую, Анатолію Юхимовичу, що ви знайшли час для цієї розмови. Отже, яким чином пробуджувалась чи існувала, в яких формах передавалась пам'ять про Голокост в Україні? І чи могли би сказати, яким чином ця тема до вас прийшла чи ви до неї? Мій інтерес до теми пам’яті про Голокост сформувався під впливом передовсім сімейної пам'яті, персональної, а потім вже з’явилася фахова, професійна мотивація. І коли я став істориком, вивчав історію своєї родини по батьковій і маминій лінії, і я зрозумів, що це долі типові, це не тільки доля моєї родини.
Харьков был и навсегда останется в магии дворянского рода Квиток, в первую очередь конечно благодаря писателю Григорию Фёдоровичу Квитке-Основьяненко. В этой публикации я хотел бы остановиться на отношениях между Квитками и Харьковом в связи с их хозяйственной деятельностью на реках Лопани и Харьков…Газета «Южный край» опубликовала целый ряд заметок о том, что Валериан Квика и его доход, наносит огромный ущерб из-за наводнения от которого страдают тысячи людей. А необходимость сообщения между частями города обогащала частное лицо.
Ідея створення української асоціації остаточно визріла у серпні 2016 р. з ініціативи українських учасників 23-го Міжнародного конгресу візантійський студій у сербському Белграді, а вже за кілька місяці, у грудні 2016 р. її було зареєстровано як громадську неприбуткову організацію «Українська Асоціація Візантійських Студій» (акронім УАВС). Головною її метою є об’єднання зусиль українських науковців, скерованих на дослідження та популяризацію історії, культури та мистецтва Візантії.
Нетривале існування Карпатської України, незалежної держави (протягом п’яти місяців — автономії в складі Чехословаччини), дало життя, серед іншого, кільком документальним фільмам. У мережі легко можна знайти «Трагедію Карпатської України» Каленика Лисюка, що стала для нього особистою трагедією — під час зйомок у Хусті чеські вояки вбили його сина Петра.
Замысел и его воплощение, облеченные признанием блистательного великолепия, способны надолго скрыть внутреннюю ситуацию преобразовательной практики. Сюжеты дарованного увечным Гефестом щита также мало отображают непрестанное гневление Ахиллеса, как и выкованная Потемкиным идея Новороссии сослагалась с внутренним напряжением молодой империи.
18–24 грудня 2016 р. в Меморіалі Шоа (Memorial de la Shoah) в Парижі відбувся семінар, організований Українським центром вивчення історії Голокосту. Це вже 7-й подібний захід для освітян та науковців, чиї педагогічні та наукові пошуки пов’язані з вивченням та дослідженням Голокосту. Серед 15 учасників з різних регіонів України цього року брали участь історики – науковці та працівники/ці установ освіти.
Чи справді Донбас — оплот сепаратистів? І якщо так, то чому? А якщо ні, то чому Донбас перетворився на театр військових дій? Відтоді, як навесні 2014 почалася війна, інформація про Донбас просто-таки затоплює нас, але зрозуміти Донбас і його політику вона чомусь не допомагає. Загалом це не дивно: людям іззовні завжди було важко збагнути Донбас. Дуже часто забувають про неоціненний внесок Донбасу в робітничий рух, рух вільних профспілок, а також рух за громадянські права в Радянській Україні. Про те, що кілька хвиль шахтарських страйків у 1989-1991 роках на Донбасі стали однією з головних проблем для радянської влади. Про те, що 1991 року переважна більшість населення Донбасу підтримала незалежність України. Що ж тоді живить цей поширений хибний образ Донбасу як колиски сепаратизму в незалежній Україні?
«Идите от Москвы на юг, и вы увидите, что, постепенно находя изменения, за Десной и Семью вы перешли к народу, совершенно отличному от нас, чистых руссов. Язык, одежда, облик лица, жилища, мнения, поверья — совершенно не наши!» – отмечал в 1830 году издатель «Московского телеграфа» Николай Полевой.Для русских путешественников начала XIX века русско-украинская граница проходила не на Волыни или в Галиции,а много восточнее, где-то между малороссийским Глуховом и великорусским Севском: «Восхождение солнца мы видели в области хохлов, а захождению его кланялись в России», — писал князь Иван Михайлович Долгорукий в 1817 году. Князь всего-навсего покинул Черниговскую губернию.
Питання мозаїк радянського періоду не є вирішеним на сьогодні. Адже процес трактування об’єктів радянського спадку є складним у державній політиці та суспільній свідомості. Політика декомунізації не мала поступової позиції стосовно мозаїк. У суспільстві був викликаний широкий резонанс з приводу рішень про демонтаж творів українських художників у столиці. Відповідно постало питання існування мозаїк радянського періоду у міському просторі. Чим вони є: пережитком минулого чи твором мистецтва? Центральною проблемою цієї статті є аналіз проблеми статусу радянських мозаїк у столиці України.
Водночас, така обережність не заважала французьким колегам суворо критикувати українську сторону за замовчування подібних тем, присутність в українському суспільстві неонацистських організацій та випадків антисемітизму. Спроба ж українських учасників на фінальній дискусії нагадати про відповідальність Франції (як країни, яка претендує на статус «великого гравця» у європейській та світовій політиці) у вирішенні проблем анексії Криму та подій на Донбасі, викликали дуже гостру реакцію французької сторони. Представник Меморіалу прямо попросив не політизувати діяльність академічної установи, та наголосив, що французьке суспільство має зовсім інший погляд, щодо можливої агресії РФ проти інших країн Європи. Водночас, французькі учасники наголошували, що Франція і її дослідники однозначно визначають всі вищезгадані події як пряму агресію проти України.

Additional information