FacebookMySpaceTwitterDiggDeliciousGoogle BookmarksTechnoratiLinkedin

Авторська колонка

Наталя ЛААС. Благодійництво як «політика знання», або що очікувати від стипендії імені Стівена Коена?

laas-natalia-small

Зовсім нещодавно американських фахівців з Євразії/Східної Європи облетіла шокуюча звістка. Їхнє професійне співтовариство, Асоціація зі слов’янських, східноєвропейських та євразійських студій, відмовилася від 400 тисяч доларів пожертви, що мали на кілька років слугувати стипендіями для аспірантів у царині радянської та пострадянської історії. Як таке можливе? Та ще й в умовах суттєвого скорочення державного фінансування регіональних студій у 2013 - 2014 роках? Втім, вся інтрига стипендії в її назві ? імені Стівена Коена та Роберта Такера. За останній рік Коен отримав на свою адресу не надто приємні епітети: «найкращий друг Путіна», «апологет Путіна № 1», «Путінський підлабузник» тощо. Й слід визнати, цілком справедливо.

Read more...

Володимир Маслійчук. 2015: оффлайн (Про historians і не лише)

2015-01-12-masliychuk

Зміною, якою слід би зайнятися і цьому я особисто приділю увагу, це те, що було дещо занедбане, але залишається необхідним в сучасному світі. Це вихід ресурсу за межі он-лайн і реалізація кількох проектів поза мережею: йдеться, насамперед про організацію круглих столів, семінарів, можливо конференцій, певна видавнича діяльність. Є кілька ідей, запланованих на минулі роки і досі нереалізовані.

Read more...

Юрій РУБАН. Про мову, якою Кремль говорить про культуру

ruban-yuriy-small

Коли з українського боку звучать (та ще й “історично” обґрунтовуються) тези про “одвічну агресивність” Росії, це у парадоксальний спосіб підтримує мантри російської пропаганди про “вічну Росію”. Коли українську культуру розглядають як набір музейних артефактів і не бачать можливостей сучасного мистецтва змінювати, нехай шокуючи, суспільство, це є калькою поглядів путінських культуртрегерів. Коли політична сила засуджує письменника з європейським ім’ям за те, що той не хоче бачити себе (і культуру!) пропагандистом поглядів на націю 70-літньої давнини, це і є поширення кремлівської культурної політики.

Read more...

Михайло ГАУХМАН. НОВОРІЧНІ ПІДСУМКИ:РЕВОЛЮЦІЯ ОЧИМА РЕВОЛЮЦІЇ

2014-12-29-gaukhman

Останній рік, якщо вести відлік із 1 грудня по 1 грудня, став випробуванням для України. Мабуть, для мільйонів українців він має зараховуватися за кілька років, а для когось – навіть за ціле життя. Останні революція та війна ще вивчатимуться істориками майбутнього. Журналісти та політологи вже зробили попередні узагальнення, але й історики не залишилися осторонь. Здається, доречно вже виснувати попередні підсумки. Аби не сталося, як з «Помаранчевою революцією», про яку виходили книжки 2005 року, але не пізніше.

Read more...

Андрій Портнов. Як в Брюсселі про Україну говорили

Андрій Портнов. Як в Брюсселі про Україну говорили

9 грудня у Європейському парламенті в Брюселі відбулася конференція “Україна як тест для європейської солідарності?”, співорганізована Фондом Броніслава Ґеремека, польсько-литовським Форумом імені Єжи Ґєдройця та нашим сайтом historians.in.ua. У часовій ретроспективі ця конференція стала для мене продовженням іншої конференції – так само під знаком запитання: “Ми в Європі чи Європа без нас?” – яка відбулася 24 листопада минулого року, напередодні того самого саміту ЄС в Вільнюсі…

Read more...

Володимир МАСЛІЙЧУК. «Що сталось і чому до речі вийшов я?»

2014-15-12-masliychuk

У міждисциплінарній колотнечі історик опиняється украй розгубленим. Простий у своїх висновках світ історії як «політичної» науки виявляється знищеним такими категоріями, до яких насправді мало діла, однак вони наявні і чинні: питання рівності чоловіка та жінки та виявлення «іншого» в культурі, постколоніалізм не лише у стосунку до колишньої метрополії, але і нав’язуванні цьому простору «європейських рис» конкурентного громадянського суспільства, (піднесення західної цивілізації як найвищого блага та віра у поступальний рух і погляд на Україну як «орієнтальну околицю» ), розподіл ресурсів та постійна загроза невідновлення, місто далеке від зручності проживання та ідеалізоване модерністичною риторикою...

Read more...

Назарій ЗАНОЗ. Новорос: ідентичність чи квазіідентичність?

Назарій ЗАНОЗ. Новорос: ідентичність чи квазіідентичність?

Кремль чудово розуміє, що для конструювання ідентичності та просто для боротьби з Україною «новоросам» недостатньо лише самоназви, а потрібен власний пантеон героїв та сакральних жертв. Цим питанням активно займаються російські медіа.

Read more...

Володимир МАСЛІЙЧУК. Балкани поза Балканами

2014-11-24-masliychukНайкращий вид експорту з Балкан сьогодні – історична дискусія, особливо щодо світових воєн, та дискусія починається ген у балканських країнах, у Сербії чи Боснії і радо сприймається європейським істориком і продовжується у Франції чи Німеччині, прямує до Великобританії та СШАЯ слухав про Сербію, а думав про Україну, постійність воєн: «миролюбність» та «героїзм», «безвідмовну щедрість», наш простір («Центрально-Східної Європи») і перманентну битву між Давидом та Голіафом. Де все починається і …нічого не закінчується.

Read more...

Андрій Портнов. Інформаційна війна проти України. Погляд з Берліна (повна версія)

Андрій Портнов. Інформаційна війна проти України. Погляд з Берліна (повна версія)

У березні поточного року я вперше побачив у центрі Берліна стенд із матеріалами про “неонацистів на Майдані” й щиро намагався подискутувати із активістками, які на всі мої зауваження, відповідали запитанням: “Ви член фашистської партії “Свобода”?”. Тоді я не міг  уявити ані масштабів путінської пропаганди у найбільшій країні Євросоюзу, ані того, що незабаром українська тема стане чи не головною лінією поділу всередині німецького суспільства. Наступні місяці показали, що в інформаційній війні проти України на “західному фронті” можна виокремити основні, періодично повторювані тези; визначити коло ключових медіа-акторів та суспільні групи, яким адресовані їхні твердження; зауважити культурні стереотипи, на які спирається сучасна пропаганда. Ця стаття і є спробою систематизації й аналізу неоднорідного “пропутінського” сеґменту німецької публічної дискусії про “українську кризу” (саме таке окреслення конфлікту переважає в медіа та вважається нейтральним).

Read more...

Cтаніслав БОНДАРЕНКО. ЧИТАННЯ В ІЗЮМІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1920-х рр.

Cтаніслав БОНДАРЕНКО. ЧИТАННЯ В ІЗЮМІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1920-х рр.

Війна і розруха є прірвою всередині людської душі, і там, у лабіринті часу, недарма чути важкі кроки мінотавра. В такі часи книги і читання ‒ то є нитка Аріадни, яка з архаїчної темряви вказує шлях героям. Старі книги, модерні шрифти яких набрані єлизаветинською гарнітурою парових типографій початку ХХ століття, ще й нині ждуть своїх читачів. Вони бережуть нашу пам’ять на своїх живих паперових сторінках. Вони ‒ шлях, який чекає. Варто лише звернутись до бібліотекаря, і сама історія почне говорити.

Read more...

Additional information