FacebookMySpaceTwitterDiggDeliciousGoogle BookmarksTechnoratiLinkedin

Авторська колонка

Яна ПРИМАЧЕНКО. Шведський полон як антропологічний вимір Великої Північної війни 1700–1721 років.: нотатки з семінару

2016 05 13 prymachenko1

Їх визначали за допомогою формули «козак за національністю». Самоідентифікація українців себе як окремого від росіян народу зафіксована у багатьох шведських документах. Під час Північної війни загалом до Швеції потрапило 13,5 тис. військовополонених різних національностей – саксонців, данців, поляків та московитів. Коли від Московської держави надійшли кошти для підтримки своїх військовополонених у шведського уряду виникла необхідність їх порахувати. Але простий здавалося б метод опитування не спрацював, бо українці не зголошувалися на питання чи є поміж вас росіяни. В результаті, у шведського уряду виникло розходження між задокументованими так званими «російськими» військовополоненими (тими хто воював на боці Петра І) та фактичною кількістю тих, хто назвався росіянином.

Read more...

Михайло ГАУХМАН. Війна і пам’ять, або золота монетка на довгу згадку

2016 05 09 gaukhman.osn

Вочевидь, війна на довгі десятиліття продовжить залишатися визначальною для формування національної пам’яті, незважаючи на те, що в цій війні головне – для активістів і що особисте – для посполитих. Прецінь небезпечна річ – ці бої за історію та пам’ять!Останніми роками, як і чимало моїх колежанок та колеґ, задаюся питаннями: чи можливий максимально інклюзивний історичний метанаратив? і чи можлива «мирна» популяризація української історії, що ґрунтується на медичному принципі «не нашкодь»?

Read more...

Ігор Гирич. Мої згадки про Ісаєвича

Ігор Гирич. Мої згадки про Ісаєвича

Ярослав Дмитрович запам’ятався мені людиною надзвичайно доброзичливою, позитивно наставленою до слухача. В нього не було жодного шанолюбства і зверхності, він був демократичним і дружньо ставився до співбесідника. Людина дотепна, яка не терпіла офіціозу, він любив кепкувати над тими науковцями, які захоплювалися загальною фразою і велеречивістю. Власне і самі виступи Ярослава Дмитровича завжди були жвавими, доступними для сприйняття подавалися в манері дружньої бесіди.

Read more...

Александр АЛМАЗОВ. Воркшоп «Natio Ruthenorum? Украина? Малая Россия? Протонациональные дискурсы в культуре украинско-белорусских земель (XIV- XVIII вв.)» (Москва, Школа исторических наук НИУ ВШЭ, 29 марта 2016 г.)

2016 05 06 almasov

Воркшоп открылся докладом Бориса Флори  «О развитии украинского и белорусского самосознания в XVII в.». Автор доклада в качестве источника использовал, прежде всего, «расспросные речи» выходцев из украинских земель Речи Посполитой 20-40-х гг. XVII в. Он пришёл к выводу, что постепенное развитие этнического самосознания восточнославянского населения Речи Посполитой, нашедшее свое выражение в памятниках, возникших в ходе борьбы вокруг Брестской унии 1596 г., было усилением сознания принадлежности к единой этнической общности — «рускому» народу на территории Речи Посполитой; соответственно и казацкие восстания во многом получили этническое звучание, как борьба за освобождение от власти «ляхов» всего этого «руского» народа. Б.Н. Флоря также уделил внимание термину «обляшиться», который использовали в отношении тех, кто перешёл из православия в католичество или униатство. Согласно автору, «хазарский миф», сложившийся в начале XVIII в. и предполагавший происхождение казаков от хазар, отвечал потребности утверждения социального господства украинской старшины.

Read more...

Сергій ГІРІК. Про російську україністику, політику й літературу: з нагоди видання «Гетьманів України» Тетяни Таїрової-Яковлевої

2016 05 05 hirik1

Але увага присутніх зосереджувалася й на особі авторки. Пані Тетяна як людина, яка висловлює громадянську позицію, що суперечить офіційному ура-патріотизму російської влади і, почасти, академічного середовища, демонструє своїм прикладом, що працювати – принаймні над темами, не дотичними до «складних питань» ХХ століття – цілком можливо навіть в умовах нинішнього формального чи неформального тиску. Щоправда, за словами дослідниці, у 2007-2008 роках, тобто одразу після виходу біографії Івана Мазепи, їй довелося почути багато погроз на свою адресу, натомість її нинішні, кажучи чесно, сміливіші дії, у час, коли навіть приїзд до Києва є виявом позиції, приводом для погроз не стали. Це дає надію на плідний діалог між українським академічним середовищем і незалежними від влади дослідниками в РФ.

Read more...

Сергей Лунин. Изучение языковых конфликтов: казус Португалии как свидетельство недоразвитости социолингвистики в Украине

2016 04 21 lunin

Такие проблемы, как билингвизм (двуязычие), престиж языка и диглоссия (навязанная одному из двух языков «неполноценность»), языковой сдвиг (полный переход этноса на другой язык) и лингвоцид (политика уничтожения языка без явной агрессии в отношении носителей) — проблемы, в двух словах, языкового конфликта, — представляют очевидный интерес для всего украинского общества, бурно обсуждаются на любых уровнях, от научного до бытового, служат предметом политических спекуляций, а теперь и поводом для военной агрессии со стороны России. Полагаю, от осмысления этих проблем во многом зависит будущее Украины. Едва ли требует доказательства и нужда в глубоком изучении опыта других стран и народов. Вопреки мнению о нетипичности таких явлений, в относительно легких для исследования Европе и Америке примеров найдутся десятки (Азия и Африка материалом еще богаче) — если учитывать не только государства с 2–4 официальными языками, но и те, где против этнических меньшинств открыто проводят лингвоцид, как во Франции еще в 90-е годы прошлого века или в современной Турции, либо те, где им дают шанс на прозябание в статусе региональных языков («диалектов»).

Read more...

Віктор Остапчук. Мій земляк Ярослав Ісаєвич

2016 04 19 ostapchuk 01Я датую моє знайомство з Ярославом Дмитровичем Ісаєвичем осінню 1981 р., хоча тоді ми ще не зустрілись. Справа в тому, що тоді я подавався на обмін докторантів поміж США та СРСР за програмою IREX. Один з моїх наукових керівників в Гарвардському університеті, Франк Сисин, порадив, щоб, коли буду у Львові дістав наукову косультацію з Ярославом Дмитровичем. Так склалось, що готував я свої папери на обмін, коли був в домі батьків у Чикаго. Одного дня моя матір випадково почала читати мою наукову анкету, де було вписано в яких архівах та бібліотеках я хотів би працювати та з ким хочу мати наукові зустрічі. Коли натрапила на імя Ярослава Ісаєвича об’явила: “Я цю людину знаю.” Спочатку я зреагував здивовано та навіть скептично, але тоді вона почала розповідати про своїх односельчан, Дмитра Ісаєвича (1889–1973), колишнього члена Центральної ради та дипломата УНР, малого Ярослава та йогу тітку, сестру батька, Олександру Григорівну (“тітка Шура”).

Read more...

Михайло ГАУХМАН. VIVAT, ACADEMIA! Міркування про мовчазні очевидності світу української гуманітаристики

2016 04 14 gaukhman

Чи корисно для української науки переважання україністики? Приклади шевченкознавчих праць Григорія Грабовича та українознавчих студій інших іноземців, – незалежно від того, чи є в них, чи немає українського коріння, – показують, що українознавство продовжує дарувати відкриття від розгадування наукових загадок кожному вдумливому досліднику.Як на мене, домінування україністики саме собою не свідчить про провінційність і «патріотичність» (у поганому розумінні) української гуманітаристики. Це залежить від рівня, а не тематики досліджень. Однак, нема де правди діти, за умови дефіциту фінансування розширення тематики досліджень стає неможливим за нинішніх «худих років».

Read more...

Олександр Мотиль. Чи був Енді Воргол українцем?

Олександр Мотиль  Чи був Енді Воргол українцем?

Той факт, що ми можемо приписати Ворголові елементи русинської, української та американської культури нічого не говорить про те, ким він себе насправді вважав… Але той факт, що ми можемо «об’єктивно» приписати Ворголові принаймні три культурні традиції ілюструє воістину цікавий аспект для дослідників культури… В українській культурі можна помістити, або зробити так, щоб у ній можна було помістити Воргола, Малевича, Бенедикта Ліфшица, а також – якщо на це вже пішло – Андрія Куркова, але тільки тоді, коли вона розширить свої межі і включатиме не лише культуру етнічно свідомих українців, але й культури усіх інших жителів України. Українська культура в цій інтерпретації охоплюватиме – кажучи точніше, хоч і дещо неокоривно – культура/культури України.

Read more...

Олександр СУХОМЛИН. ХІІІ Східна зимова школа (Варшава-Вроцлав-Войновіце, 1-14 березня 2016 р.). Подорожні нотатки випускника

sukhomlyn author

Ремарка «подорожні нотатки» наявна у заголовку не випадково. Зимова школа була не тільки реальною подорожжю тривалістю 14 днів. Не менш захопливі подорожі відбувалися під час лекцій та семінарів. Це вже були мандрівки різнобарвним, та водночас цілісним світом Межимор’я – просторами від Балтики до Адріатики і Чорномор’я. Лекційний курс зимової школи щодня переносив нас до однієї з країн цього регіону. Ефекту подорожі додавало те, що лекцію про певну країну читав або її представник, або «інтелігент прикордоння». 

Read more...

Additional information