FacebookMySpaceTwitterDiggDeliciousGoogle BookmarksTechnoratiLinkedin

Авторська колонка

Сергей Лунин. Изучение языковых конфликтов: казус Португалии как свидетельство недоразвитости социолингвистики в Украине

2016 04 21 lunin

Такие проблемы, как билингвизм (двуязычие), престиж языка и диглоссия (навязанная одному из двух языков «неполноценность»), языковой сдвиг (полный переход этноса на другой язык) и лингвоцид (политика уничтожения языка без явной агрессии в отношении носителей) — проблемы, в двух словах, языкового конфликта, — представляют очевидный интерес для всего украинского общества, бурно обсуждаются на любых уровнях, от научного до бытового, служат предметом политических спекуляций, а теперь и поводом для военной агрессии со стороны России. Полагаю, от осмысления этих проблем во многом зависит будущее Украины. Едва ли требует доказательства и нужда в глубоком изучении опыта других стран и народов. Вопреки мнению о нетипичности таких явлений, в относительно легких для исследования Европе и Америке примеров найдутся десятки (Азия и Африка материалом еще богаче) — если учитывать не только государства с 2–4 официальными языками, но и те, где против этнических меньшинств открыто проводят лингвоцид, как во Франции еще в 90-е годы прошлого века или в современной Турции, либо те, где им дают шанс на прозябание в статусе региональных языков («диалектов»).

Read more...

Віктор Остапчук. Мій земляк Ярослав Ісаєвич

2016 04 19 ostapchuk 01Я датую моє знайомство з Ярославом Дмитровичем Ісаєвичем осінню 1981 р., хоча тоді ми ще не зустрілись. Справа в тому, що тоді я подавався на обмін докторантів поміж США та СРСР за програмою IREX. Один з моїх наукових керівників в Гарвардському університеті, Франк Сисин, порадив, щоб, коли буду у Львові дістав наукову косультацію з Ярославом Дмитровичем. Так склалось, що готував я свої папери на обмін, коли був в домі батьків у Чикаго. Одного дня моя матір випадково почала читати мою наукову анкету, де було вписано в яких архівах та бібліотеках я хотів би працювати та з ким хочу мати наукові зустрічі. Коли натрапила на імя Ярослава Ісаєвича об’явила: “Я цю людину знаю.” Спочатку я зреагував здивовано та навіть скептично, але тоді вона почала розповідати про своїх односельчан, Дмитра Ісаєвича (1889–1973), колишнього члена Центральної ради та дипломата УНР, малого Ярослава та йогу тітку, сестру батька, Олександру Григорівну (“тітка Шура”).

Read more...

Михайло ГАУХМАН. VIVAT, ACADEMIA! Міркування про мовчазні очевидності світу української гуманітаристики

2016 04 14 gaukhman

Чи корисно для української науки переважання україністики? Приклади шевченкознавчих праць Григорія Грабовича та українознавчих студій інших іноземців, – незалежно від того, чи є в них, чи немає українського коріння, – показують, що українознавство продовжує дарувати відкриття від розгадування наукових загадок кожному вдумливому досліднику.Як на мене, домінування україністики саме собою не свідчить про провінційність і «патріотичність» (у поганому розумінні) української гуманітаристики. Це залежить від рівня, а не тематики досліджень. Однак, нема де правди діти, за умови дефіциту фінансування розширення тематики досліджень стає неможливим за нинішніх «худих років».

Read more...

Олександр Мотиль. Чи був Енді Воргол українцем?

Олександр Мотиль  Чи був Енді Воргол українцем?

Той факт, що ми можемо приписати Ворголові елементи русинської, української та американської культури нічого не говорить про те, ким він себе насправді вважав… Але той факт, що ми можемо «об’єктивно» приписати Ворголові принаймні три культурні традиції ілюструє воістину цікавий аспект для дослідників культури… В українській культурі можна помістити, або зробити так, щоб у ній можна було помістити Воргола, Малевича, Бенедикта Ліфшица, а також – якщо на це вже пішло – Андрія Куркова, але тільки тоді, коли вона розширить свої межі і включатиме не лише культуру етнічно свідомих українців, але й культури усіх інших жителів України. Українська культура в цій інтерпретації охоплюватиме – кажучи точніше, хоч і дещо неокоривно – культура/культури України.

Read more...

Олександр СУХОМЛИН. ХІІІ Східна зимова школа (Варшава-Вроцлав-Войновіце, 1-14 березня 2016 р.). Подорожні нотатки випускника

sukhomlyn author

Ремарка «подорожні нотатки» наявна у заголовку не випадково. Зимова школа була не тільки реальною подорожжю тривалістю 14 днів. Не менш захопливі подорожі відбувалися під час лекцій та семінарів. Це вже були мандрівки різнобарвним, та водночас цілісним світом Межимор’я – просторами від Балтики до Адріатики і Чорномор’я. Лекційний курс зимової школи щодня переносив нас до однієї з країн цього регіону. Ефекту подорожі додавало те, що лекцію про певну країну читав або її представник, або «інтелігент прикордоння». 

Read more...

Сергій Савченко. Українська книга, Київська Русь, наша самобутність. (Зі спілкування з Я. Д. Ісаєвичем)

2016 04 06 savchenko isayevych

З часу виходу у світ «Українського книговидання» (2002) Я. Д. Ісаєвича минуло більше пʼятнадцяти років, а книга, схоже, пройшла повз увагу широкого загалу та історіографічної спільноти. Чому так сталося? Інтелектуальна публіка зазвичай цікавиться темами, суміжними із сьогоденною політикою: революції, війни, повстання, дипломатичний цинізм, масові убивства, репресії і тортури, а також особи до всього цього причетні. Книжки на ці теми найчастіше лежать на полицях книгарень. Крім того, фахівців з історії книги, які могли би написати критичне і прискіпливе «альтернативне дослідження», не так багато. Для Ісаєвича потрібен був щонайменше Немировський або Істрін. А де ж їх узяти?..

Read more...

Михайло ГАУХМАН. СТРАТЕГІЯ КУЛЬТУРИ: ТАКТИЧНІ МІРКУВАННЯ

gaukhman mykhaylo 3 small

Натомість Україна потребує переукладення суспільного договору та впровадження суспільства «відкритого досвіду». Для цього потрібно змінити базове прагнення безпеки на ціннісні норми свободи та самовираження. А для свобідної людини потрібні прозорі правила гри. Тож учасницька політика конче необхідна не тільки у сфері культури.«Стратегія культури» може бути зразковим прикладом для реформування освітньої та наукової політики. Тим паче, в освітній царині учасників і коштів більше, ніж у сфері культури.

Read more...

Сергій Сєряков. Публічний вимір діяльності Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ)

Сергій Сєряков. Публічний вимір діяльності Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ).У Харківському історико-філологічному товаристві існує чудова традиція. Щороку його лютневе засідання присвячується презентації наукового і навчально-методичного доробку членів ХІФТ-у за останній рік (а саме – їх монографій, статей, підручників, перекладів тощо.). З 2008 р. лютневі засідання Товариства проходять у харківській Книгарні Є (вул. Сумська 3), що надає цьому заходові додаткової публічності і суспільного резонансу. Не став винятком і цьогорічний останній зимовий місяць. 24 лютого усі члени ХІФТ-у (окрім тих, які перебували у відрядженнях, шукаючи матеріали для своїх нових наукових праць) зібралися у затишному приміщенні Книгарні Є, прагнучи розповісти - один одному і іншим численним представникам культурної громадськості міста - про результати своєї творчої діяльності впродовж 2015 р.

Read more...

Сергій Плохій. Повернення до Європи: зустрічі з Ярославом Ісаєвичем

Сергій Плохій. Повернення до Європи: зустрічі з Ярославом ІсаєвичемІсаєвич став для мене символом не тільки молодого, амбітного і міжнародно поінформованого історика, але також дещо ідеалізованим уособленням міста у якому він жив – Львова. Це старовинне, архітектурно незаперечно європейське місто спродукувало у моїй уяві надзвичайно привабливій взірець української міської культури. Носити джинси (Львів був столицею їхнього нелегального продажу в СРСР), говорити українською та пити каву у старих львівських кав’ярнях видавалося мені вершиною буття. Це був образ ідеальної України – заглибленої в історію та традицію, але водночас модерної і зорієнтованої на Захід. Одним словом, європейська Україна була уособлена для мене у Львові, а Ісаєвич став уособленням Львова. Він був також надією, символом та взірцем того як український вчений та українська наука мали виглядати – сучасні, відкриті, багатомовні та визнані поза межами України.

Read more...

Вікторія НАРІЖНА. Право чи провокація? (деякі думки про реакцію на зрив Фестивалю рівності у Львові)

2013 09 23 narizhna

Зрештою, завершу думками про саме це слово «провокація», яке останнім часом так полюбилося українцям як універсальне пояснення всього. Коли я чую його в цьому контексті, то одразу уявляю умовного чоловіка, який колотить дружину, як мішок із картоплею, але дуже сльозно примовляє: «От навіщо ти мене провокуєш! Ти завжди знаєш, як мене довести! Бачиш, все через тебе!» Хто мав нещастя зростати в родині з домашнім насильством або ж був у такому дисфункційному шлюбі, той дуже добре знає: як би ти не намагався вирахувати, як поводитися так, щоб не провокувати агресора, він чомусь завжди провокується. Неможливо відгадати якийсь безпечний патерн поведінки, неможливо прокласти правильні маршрути, все одно з певною регулярністю будеш битий.

Read more...

Additional information