FacebookMySpaceTwitterDiggDeliciousGoogle BookmarksTechnoratiLinkedin

Авторська колонка

ВІКТОРІЯ АНТОНЕНКО. 2015 SUMMER INSTITUTE ON СONDUCTING ARCHIVAL RESEARCH: ПІСЛЯМОВА

2016 08 18 antonenko

Поза всяким сумнівом, Summer Institute on Conducting Archival Research – високоякісний науково-освітній проект, який може стати хорошою школою для українських дослідників-початківців, що пов’язують свої наукові інтереси та майбутні досягнення із вивченням ранньомодерної/модерної історії й сучасної політики зарубіжних країн, міжнародних відносин тощо. В той же час участь у цьому семінарі – це не тільки хороша можливість ознайомитися з теорією і практикою архівної справи за кордоном, але й реальний шанс зав’язати корисні знайомства та налагодити міжнародну співпрацю з провідними науковцями Сполучених Штатів Америки. 

Read more...

Ольга Попович. Які ж ці «дві Польщі»?

2016 07 11 popovych

Виглядає на те, що журналісти самі стали учасниками політичної риторики двох найбільших політичних сил у Польщі – Права і Справедливості та Громадянської Платформи. Стаючи на ту чи іншу сторону, вони посприяли цим, часто штучним, поділам польського суспільства на дві частини. Спроба аналізувати поділи не через фактичні дані досліджень над суспільством, а через підхоплення тез, які нав’язують політики, приводить до хибних висновків. Поширюючи такі пояснення суспільних процесів журналісти часто самі стають учасниками політичного протистояння, замість того, щоби наближати суспільство до виходу з політичної дихотомії та антагонізму. Важко знайти обґрунтовані аргументи на користь тези про те, що наслідування польської трансформації Україною несе ризики для останньої й може сприяти розколові суспільства.

Read more...

Андрій Портнов. Роздуми на проспекті Бандери

2016 07 07 portnov

Ані прихильники, ані критики вшанування Бандери в Україні не становлять однорідної групи. І не кожен прихильник пост-майданівської політики “декомунізації”, наприклад, підтримує героїзацію УПА. Що більш важливо, героїзація Бандери критикується в Україні з різних позицій – демократичних, комуністичних чи просто пропутінських... Ділити українське суспільство на самих лише ідеологічних прихильників та критиків культу Бандери було би великим спрощенням. Хоча б тому, що із такої дихотомії повністю виключена третя умовна група. До неї належать люди, радше байдужі до проблем пам’яті та ідентичності; люди, які не мають чітких ідеологічних поглядів, але почуваються втраченими (дезорієнтованими) в політичних боях за минуле.

Read more...

Олена Бабакова. Дві Польщі

2016 06 06 babakovaПротягом останніх років у польському суспільстві зростало напруження, спричинене різними раціональними та емоційними оцінками посткомуністичної трансформації. З приходом до влади партії “Право і справедливість” наявні суперечності поглибилися, а градус суспільно-політичних дебатів дедалі більше нагадує Україну початку 2000-х. Сучасні поляки щоразу сильніше поділені як оцінкою поточних політичних справ, так і різним поглядом на минуле та майбутнє... Розкол у польському суспільстві не має чіткої географічної, майнової чи класової прив’язки. В його основі лежить дуже суб’єктивне відчуття успішності чи неуспішності змін у країні, які відбулися протягом останніх десятиліть. Питання не в тому, чи хтось вважає, що трансформація йому дала замало чи забагато, питання в тому, чи людина вважає: а раптом вона могла дати щось інше?..

Read more...

Михайло ГАУХМАН. Публічна дискусія «Український націоналізм та євреї (1920–1950-х років)»: питання до теми і коментарі до дискусії

2016 06 04 gaukhman

20 травня 2016 року в Києво-Могилянській Академії, завдяки спільним зусиллям Української асоціяції юдаїки та Центру досліджень міжетнічних відносин Східної Европи, сталася непересічна події в академічному житті – публічна дискусія про відносини українського інтеґрального націоналізму та євреїв у 1920–1950-х роках. Хронологія обговорення охоплювала міжвоєнний час, період Другої світової війни та повоєнні роки, поки діяло українське націоналістичне підпілля на Галичині. Цю дискусію вже оглянув історик Михайло Мартиненко. В деяких моментах наші міркування збіглися.

Read more...

Яна ПРИМАЧЕНКО. Шведський полон як антропологічний вимір Великої Північної війни 1700–1721 років.: нотатки з семінару

2016 05 13 prymachenko1

Їх визначали за допомогою формули «козак за національністю». Самоідентифікація українців себе як окремого від росіян народу зафіксована у багатьох шведських документах. Під час Північної війни загалом до Швеції потрапило 13,5 тис. військовополонених різних національностей – саксонців, данців, поляків та московитів. Коли від Московської держави надійшли кошти для підтримки своїх військовополонених у шведського уряду виникла необхідність їх порахувати. Але простий здавалося б метод опитування не спрацював, бо українці не зголошувалися на питання чи є поміж вас росіяни. В результаті, у шведського уряду виникло розходження між задокументованими так званими «російськими» військовополоненими (тими хто воював на боці Петра І) та фактичною кількістю тих, хто назвався росіянином.

Read more...

Михайло ГАУХМАН. Війна і пам’ять, або золота монетка на довгу згадку

2016 05 09 gaukhman.osn

Вочевидь, війна на довгі десятиліття продовжить залишатися визначальною для формування національної пам’яті, незважаючи на те, що в цій війні головне – для активістів і що особисте – для посполитих. Прецінь небезпечна річ – ці бої за історію та пам’ять!Останніми роками, як і чимало моїх колежанок та колеґ, задаюся питаннями: чи можливий максимально інклюзивний історичний метанаратив? і чи можлива «мирна» популяризація української історії, що ґрунтується на медичному принципі «не нашкодь»?

Read more...

Ігор Гирич. Мої згадки про Ісаєвича

Ігор Гирич. Мої згадки про Ісаєвича

Ярослав Дмитрович запам’ятався мені людиною надзвичайно доброзичливою, позитивно наставленою до слухача. В нього не було жодного шанолюбства і зверхності, він був демократичним і дружньо ставився до співбесідника. Людина дотепна, яка не терпіла офіціозу, він любив кепкувати над тими науковцями, які захоплювалися загальною фразою і велеречивістю. Власне і самі виступи Ярослава Дмитровича завжди були жвавими, доступними для сприйняття подавалися в манері дружньої бесіди.

Read more...

Александр АЛМАЗОВ. Воркшоп «Natio Ruthenorum? Украина? Малая Россия? Протонациональные дискурсы в культуре украинско-белорусских земель (XIV- XVIII вв.)» (Москва, Школа исторических наук НИУ ВШЭ, 29 марта 2016 г.)

2016 05 06 almasov

Воркшоп открылся докладом Бориса Флори  «О развитии украинского и белорусского самосознания в XVII в.». Автор доклада в качестве источника использовал, прежде всего, «расспросные речи» выходцев из украинских земель Речи Посполитой 20-40-х гг. XVII в. Он пришёл к выводу, что постепенное развитие этнического самосознания восточнославянского населения Речи Посполитой, нашедшее свое выражение в памятниках, возникших в ходе борьбы вокруг Брестской унии 1596 г., было усилением сознания принадлежности к единой этнической общности — «рускому» народу на территории Речи Посполитой; соответственно и казацкие восстания во многом получили этническое звучание, как борьба за освобождение от власти «ляхов» всего этого «руского» народа. Б.Н. Флоря также уделил внимание термину «обляшиться», который использовали в отношении тех, кто перешёл из православия в католичество или униатство. Согласно автору, «хазарский миф», сложившийся в начале XVIII в. и предполагавший происхождение казаков от хазар, отвечал потребности утверждения социального господства украинской старшины.

Read more...

Сергій ГІРІК. Про російську україністику, політику й літературу: з нагоди видання «Гетьманів України» Тетяни Таїрової-Яковлевої

2016 05 05 hirik1

Але увага присутніх зосереджувалася й на особі авторки. Пані Тетяна як людина, яка висловлює громадянську позицію, що суперечить офіційному ура-патріотизму російської влади і, почасти, академічного середовища, демонструє своїм прикладом, що працювати – принаймні над темами, не дотичними до «складних питань» ХХ століття – цілком можливо навіть в умовах нинішнього формального чи неформального тиску. Щоправда, за словами дослідниці, у 2007-2008 роках, тобто одразу після виходу біографії Івана Мазепи, їй довелося почути багато погроз на свою адресу, натомість її нинішні, кажучи чесно, сміливіші дії, у час, коли навіть приїзд до Києва є виявом позиції, приводом для погроз не стали. Це дає надію на плідний діалог між українським академічним середовищем і незалежними від влади дослідниками в РФ.

Read more...

Additional information