Голові Конституційного суду України
Головіну А.С.
Прем’єр-міністру України
Азарову М.Я.
Міністру культури України
Новохатьку Л.М.
Міністру юстиції України
Лавриновичу О.В.
Голові комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України
Кириленку В.А
Офіційний запит.
Ми, археологи України, стурбовані прийняттям в Україні в 2012 році, ряду законодавчих актів, які прямо суперечать Ст. 54 Конституції України та міжнародним зобов’язанням нашої держави, зокрема ратифікованої Україною Європейської міжнародної конвенції про охорону археологічної спадщини CETS - 1431. На виконання положень та норм, прийнятих у всьому цивілізованому світі в Україні були закладені основи пам’яткоохоронного законодавства. Законами України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини».
Натомість, завдяки ряду обставин, зокрема діяльності комітетів Верховної Ради, не зацікавлених у проведенні загальноприйнятих у всьому європейському співтоваристві норм погодження землевідводів та зон будівництв, спрямованих на збереження культурної та археологічної спадщини України, в названі Закони були внесені зміни, що призвели до знищення всього механізму захисту археологічних пам’яток (існуючих та тих, що можуть бути виявленими). Де-факто, обидва закони були зведенні до декларації, оскільки всі норми, що регламентували археологічну експертизу, заборону землевідводу, врахування і регламентування земель історико-культурного призначення були скасовані. Відтепер, в Україні, всі функції по землевідведенню передані Держкомзему та архітектурним комісіям, які навіть не переймаються тим, що в реєстрі не визначенні межі археологічних пам’яток національного та місцевого значення. В результаті сам Держкомзем, спільно з Міністерством юстиції з початку року займається дивною, з точки зору правових норм, діяльністю по скасуванню тих положень законодавства, які ще заважають йому безконтрольно розпоряджатися археологічною спадщиною України. В Міністерство юстиції вже було надіслано Інститутом археології протокол спільної наради Міністерства юстиції та Державного агентства земельних ресурсів з питання застосування статті 1861 Земельного кодексу України,в якому пропонується своєрідно та вибірково виконувати цю статтю Закону.
Вочевидь, цієї неприйнятної ситуації не склалось би, якщо б депутати Верховної Ради звернули увагу на зауваження власного юридичного управління до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення» . Цитата: «До того ж, зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини» викладено несистемно, а саме вносяться не до всіх статей Закону, якими визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини щодо погодження проектів відведення земельних ділянок (пункт 10 частини першої, пункт 17 частини другої статті 6, частина третя статті 37), відтак призведуть до колізії застосування законодавчих актів». Не зважаючи на це зауваження, закон приймається і ч.3 ст.37 Закону України приймає наступний вигляд: «З метою захисту об’єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини».
А в Земельному кодексі вже знищили комісії з представниками органу охорони культурної спадщини, і навіть, не зважаючи на зауваження знову таки власного юридичного управління2, згадку те, що в генеральному плані забудови є заходи для захисту об’єктів історико-культурної спадщини.
Таким чином, вважаємо, що при прийнятті законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення» 02.10.2012, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» 20.11.2012 щодо змін до законів «Про охорону археологічної спадщини», «Про охорону культурної спадщини» утворилась правова колізія. Тобто, через інші закони введені в законодавство правові норми, що знищують механізм дії пам’яткоохоронного законодавства. Якщо залишити їх дію, то не тільки, слід вважати їх антиконстуційними і такими, що суперечать міжнародним зобов’язанням України, але і тими що прямо підпадають під дію ст. 298 Кримінальногo Кодексу України, яка містить відповідальність (в тому числі і посадових осіб) за знищення чи пошкодження пам’яток або об’єктів культурної спадщини.
Ці невідповідності в законодавстві вже тягнуть за собою негативні наслідки. Зупинилася діяльність всіх археологічних служб, які працювали на захист культурної спадщини. Десятки молодих спеціалістів-археологів залишилися без роботи і засобів до існування. При такому підході потрібно закрити всі археологічні спеціальності в вищих навчальних закладах України, ліквідувати відділи охорони культурної спадщини, скасувати реєстр нерухомих археологічних пам’яток, вийти з усіх європейських інституції, що декларують охорону культурної спадщини. Департамент охорони культурної спадщини можна зробити тепер підрозділом митниці, оскільки єдиною функцією, прописаною в законодавстві, залишився вивіз культурних цінностей за кордон.. І радіють цим новаціям тільки «чорні» археологи. Їм приємно бачити, як професійно усунули конкурентів та й дали змогу приватизувати археологічні території.
Ратифікувавши 10 грудня 2003 року «Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини», Україна підтвердила важливість запровадження відповідних адміністративних і наукових наглядових процедур охорони археологічної спадщини і необхідність врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської і сільської території та культурного розвитку. Безумовно тепер її потрібно денонсувати, що стане серйозною перешкодою для європейської інтеграції.
Міністерство культури України в 2012 році зробило 2 кроки зовсім протилежного характеру. Спочатку видало наказ від 7 червня 2012 року № 587 «Про делегування повноважень щодо погодження проектів відведення земельних ділянок органам охорони культурної спадщини нижчого рівня». Доводимо до відома нового міністра, що він на місцях не виконується по сьогоднішній день, оскільки по суті не відповідає ні законодавству, ні практиці. Подайте запит в Держкомзем, стосовно наявності в них земель історико-культурного призначення і переконаєтесь, що їх в природі не існує.
І по-друге, всі археологи вивчали проекти постанови КМ України та нового законодавства про національну культурну спадщину. Ми надсилали зауваження, а в цей час жодне з міністерств не втрутилось коли більшість ВР приймали антиконституційне, антиєвропейське, «безкультурне» рішення. Крім того Державна служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва відмовляє в погодженні постанови з цікавим формулюванням «запропонований проектом постанови об’єкт експертизи не узгоджується із визначеним Законом («Про археологічну спадщину»), а перелік суб’єктів її проведення значно розширений». Таке враження, що ця служба тільки чекала, коли парламентарі зпаплюжать закон і вичистять його від залишків регуляторних норм. Державна служба навіть не звертає увагу на те, що інша стаття закону проголошує: «Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України». Це стосується передусім того факту, що Україна ратифікувала всі європейські хартії про охорону культурної спадщини, археологічної спадщини. Одна з них CETS - 143 Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини проголошує наступні зобов’язання України (Cт.5-7) підтримувати на державному рівні всі заходи по збереженню археологічної спадщини3. А насправді в законодавстві не залишилося жодної правової норми, яка б регламентувала ці зобов’язання.
Як країна, що оголосила пріоритетним напрямком курс на європейську інтеграцію, може нехтувати своїми зобов’язаннями. В Верховній раді зареєстровані нові законопроекти № 1208 та № 1208-1 проекти Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)», які остаточно «стерилізують» пам’яткоохоронне законодавство, зводячи його до набору декларацій, позбавлених будь якого механізму. Зокрема, в ст.186-1 Земельного кодексу вноситься нова частина 7, в якій «забороняється:
- вимагати додаткові матеріали та документи, які не входять до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановленого Законом України «Про землеустрій»;
- залучати до розгляду будь-які підприємства, установи та організації, інші органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, вимагати надання погоджень проекту цими органами;
- вимагати проведення будь-яких обстежень, експертиз, інших робіт.
Кожен орган здійснює розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно і не може вимагати попереднього погодження проекту іншими органами, зазначеними у частині першій – третій цієї статті.»
Цей пункт спрямований прямо проти археологічної експертизи і проти памяток археологічної спадщини.Українська археологія тепер відсутня в законодавстві.
Археологічні ж пам’ятки не стоять на обліку, програма паспортизації провалена, Держкомземи не знають про їхнє існування, бо навіть землі історико-культурного призначення в них не зафіксовані і в кадастр не занесені. Отже при землевідводах, міському будівництві та відводу гектарів землі під забудову, тепер ніхто не буде зважати на те, що новий власник або будівельник буде нищити культурну спадщину всього українського народу. Навіть у радянські часи, вартість археологічного обстеження включалась у всі проекти забудови, археологи виявляли сотні нових пам’яток, проводили фіксацію старих, поповнювали колекції музеїв. Охоронні археологічні служби України працювали 15 років, а тепер вони поза законом. А раніше вони поповнювали бюджет і були зареєстровані як державні підприємства і працювали у відповідності до законодавства, як прийнято у всіх цивілізованих країнах.
В питаннях президенту «Діалог з президентом» було поставлено питання про ці неподобства і президент обіцяв взяти на контроль це питання. Проте вже всі наведені факти дозволяють кваліфікувати дії осіб, які проводять подібні новації в законодавство, що вони підпадають під дію ст.298 Кримінального кодексу, бо безпосереднє призведуть до знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин.
Сподіваємось на Вашу об’єктивну оцінку ситуації. Археологи України відтепер стоять на межі виживання. Вони безоплатно будуть тепер фіксувати загибель археологічної спадщини України. А єдиним захистом відтепер стане прокуратура України або Конституційний суд. Проте, на сьогодні, прямим наслідком дії цих «правових новацій» буде закриття спеціальностей "археологія" та "охорона культурної спадщини", безробіття для працівників археологічних служб, виключення України з міжнародних організацій культурно-охоронного спрямування. Напевно держава буде мати єдиний зиск з закриття управлінь охорони культурної спадщини, бо відтепер вони не мають жодних законних прав по охороні археологічної спадщини України та її захисту.
За дорученням Спілки археологів надіслано всім членам комітетів, на розгляді яких знаходяться згадані законопроекти.
Директор Закарпатської філії НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України
Доцент кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету ім..І.Франка, канд. іст. наук Бандровський Олександр Генріхович
- Валлетта, 16 січня 1992 року European Treaty Series/143
- «Не можна погодитися із пропозицією щодо вилучення з частини першої статті 18 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» положень абзаців другого і третього, згідно з якими «невід'ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту» та який розробляється «з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів». Вважаємо, що цитовані положення варто залишити чинними, оскільки їх вилучення із тексту закону може негативно позначитись на змістовному навантаженні плану зонування територій, його спрощенні, що у кінцевому результаті негативно позначиться на практиці.» З висновку Головного науково-експертного управління 02.10.2012
- Валлетта, 16 січня 1992 року European Treaty Series/143