Про американсько-радянську співпрацю під час Другої світової в умовах нової, «холодної» війни в історичній науці СРСР писалося не багато. Нечисельні розвідки були написані на догоду дня, мали заідеологізоване забарвлення. Сучасна українська історіографія просунулися у висвітленні цього питання дещо далі, важливо, що з’явилися перекладні праці.
Однак, історія спільних військово-оперативних заходів СРСР та США супроти Німеччини та її союзників ще містить багато малодосліджених епізодів. Однією із яскравих сторінок військової взаємодії вищевказаних країн, про яку й до сьогодні ми дізнаємось нові деталі, була операція “Френтік” (“Frantic”)1. Вона проводилася упродовж 1944 року. Її основним завданням був розгром стратегічних об’єктів інфраструктури країн Осі, вчинення масових нальотів та авіаударів. До її реалізації були залучені важкі американські бомбардувальники, що здійснювали човниковий рух по напрямку Великобританія–Італія–радянська Україна. Упродовж червня–вересня 1944 року було здійснено 18 бомбардувань (понад 2200 літако-вильотів) 12 важливих об’єктів, зокрема нафтопереробних комплексів. Для проведення операції керівництво СРСР дозволило американцям створити 3 авіабази для своїх літаків на території нинішньої Полтавської області: в самій Полтаві, в Миргороді та поблизу Пирятина.
Меморіальний знак на честь операції “Френтік” в Пирятині
Саме з аеродрому поблизу цього невеличкого містечка 6 червня 1944 року здійснив свій останній політ американський пілот Джон Дональд Мамфор (John Donald Mumford). Лише в 2016 році, через 72 роки після загибелі, пошукова експедиція, яка складалася з представників Агенції з пошуку безвісти зниклих та військовополонених Міністерства оборони США, співробітників Управлінням цивільно-військового співробітництва ЗСУ та Національного військово-історичного музею України, змогла знайти останки пілота.
Нью-Йорк–Пирятин–Нові Трояни
Джон Дональд Мамфорд народився 15 жовтня 1921 року в місті Нью-Йорк. Після закінчення школи Джон опанував професію штукатура і працював разом із батьком, який був інженером-будівельником. У 1940 році родина Мамфордів переїхала до Санкт-Пітерсберга (штат Флорида). 6 січня 1942 року юнака мобілізували до війська: зарахували до військово-повітряного корпусу США. Згідно з армійських даних, Мамфорд був майже 6 футів заввишки (1,83 м), важив 150 фунтів (68 кг)2.
Вирізка з газети із заміткою про Джона Мамфорда
Спочатку він навчався літати на винищувачі “Thunderbolt P-47”(пер. “Удар блискавки”), згодом пересів на новий “North American P-51 Mustang (“Мустанг”) – одномісний винищувач ВПС США, який найчастіше використовувався для ескорту бомбардувальників, що завдавали ударів по об’єктах промисловості Третього Рейху. У 1944 році, як учасник операції “Френтік”, в складі 325-ї авіагрупи винищувачів Мамфорд прибув до СРСР. Його військовий підрозділ дислокувався на базі поблизу міста Пирятин.
6 червня 1944 року, в день висадки десанту в Нормандії, Мамфорд вилетів на супровід сотні “B-17 Flying Fortress” (“летюча фортеця” — важкий чотирьохмоторний бомбардувальник, який використовували для авіанальотів на територію Третього Рейху, Японії, Угорщини, Італії, Румунії). Об’єктом бомбардування був аеродром румунського порту Галац.
Бомбардувальник В-17
Винищувачі "Мустанг"
«Летючі фортеці» своє завдання виконали і приземлилися без втрат. «Мустангам» пощастило менше. На зворотному шляху групу супроводу атакувала авіація противника. Під час повітряного бою американські пілоти збили вісім ворожих ворожих літаків (за іншими даними — шість), самі втратили два: винищувач лейтенанта МакДональда (MacDonald) впав у воду, Мамфорду вдалося дотягнути до суші. Однак приземлитися він не зміг і розбився поблизу Нових Троянів на території сучасної Одеської області. Тоді ця територія контролювалася румунськими військами. Внаслідок падіння літак розлетівся на шматки, частина яких загрузла в землю… Через кілька місяців родину Мамфордів повідомили про загибель сина і брата.
Посмертно Джон Мамфорд був нагороджений «Повітряною медаллю» (Air Medal), медалями «Порпурове серце»(Purple Heart, нагорода для загиблих і поранених льотчиків), «За американську кампанію» (American Campaign medal) та «Перемоги у Другій світовій війні» (World War II Victory Medal).
Меморіал американським льотчикам у Флоренції
Пошуки
В 2007 році американська сторона отримала від українського уряду інформацію про можливе місце загибелі Мамфорда. Наступного року американці відвідали село Нові Трояни в Болградському районі Одеської області та записали інтерв’ю з п’ятьма свідками падіння “Мустанга”. Також було знайдено болт із авіаційного кулемета. В 2010 році спеціалісти зі США знову відвідали Одеську область та провели попереднє обстеження ймовірного місця падіння літака (зокрема було знайдено кілька фрагментів винищувача). Ґрунтуючись на свідченнях очевидців та знайдених уламках літаків, фахівці рекомендували Міністерству оборони США провести повноцінні розкопки, щоб знайти останки пілота Мамфорда. Через низку різних чинників розпочати пошукову експедицію вдалося лише у 2016 році. Вона тривала з 15 липня до 6 серпня.
Під час проведення таких робіт спочатку потрібно було визначити точне місце пошуку. Це робилося за допомогою металошукачів і глибинного детектора. На місцях, де були звукові сигнали, встановлювали спеціальні маячки, за якими визначили основне місце скупчення металевих фрагментів повітряного судна.
Однією з найцікавіших знахідок став бортовий кулемет “Мустанга” – Browning M2. На збитому винищувачі їх було 4 (загалом, на “Мустангу” було 6 кулеметів, але на тих, що літали на далекі відстані та над морем, знімали 2 кулемети, щоб зменшити вагу, і, відповідно, витрати палива).
Бортовий кулемет
Після реставрації
Учасниками пошукової експедиції також було знайдено велику кількість інших металевих фрагментів: обшивка, заклепки, розбита броньована пластина з крісла, циферблати з бортової дошки літака. Все це виявили під час просіювання ґрунту через спеціальні сита. Ще однією знахідкою став ґудзик із зіркою, серпом та молотом. Мабуть, він з’явився в американського пілота, як сувенір, отриманий унаслідок контактів із радянськими військовослужбовцями на авіабазі.
Просіювання ґрунту
Скільки б металу не було знайдено, все ж основною ціллю учасників експедиції залишався пошук решток тіла пілота. Всього за 3 тижні було знайдено майже 50 фрагментів кісток (частину черепа, ребра, хребці, ноги, кістки рук). Після завершення пошукових робіт останки були відправлені до лабораторії для проведення експертизи.
Повернення на Батьківщину
Навесні 2017 року фахівці із лабораторії на базі ВПС “Offtuttt” в штаті Небраска ідентифікували знайдені останки, як такі, що належать Джону Дональду Мамфорду3. Прямих нащадків у льотчика не було. Двоє його племінників проживають у штаті Флорида. Саме їх і повідомили про те, що знайдено останки їхнього дядька. Племінники знали обмаль про свого родича. Обидва вони були вражені та вдячні, коли прочитали 80-сторінковий звіт про пошуки останків їхнього дядька (цікаво, що один із племінників, Рональд, як і дядько, служив у ВПС, пізніше став вчителем; його брат працював у сфері реклами).
Після остаточної ідентифікації останки лейтенанта Джона Дональда Мамфорда 17 березня 2017 року привезли до аеропорту міста Тампа (штат Флорида). 23 березня відбулося урочисте поховання на Національному військовому кладовищі Бей-Пайнс4.
Могила Джона Мамфорда
Так було знайдено, ідентифіковано та поховано на Батьківщині останки американського пілота, доля якого виявилася пов’язана з Україною. Історія лейтенанта Мамфорда – це лише невеликий фрагмент всієї мозаїки під назвою “Френтік». Однак ця історія є показовою та символічною, бо нагадує про співробітництво США та СРСР у боротьбі з нацизмом, про те, що залишається багато білих плям в історії тієї війни, а ще більше непохованих солдатів.
Учасники експедиції
Махтаров Дмитро – науковий співробітник Національного військово-історичного музею України
1. У 2015 році вийшов український переклад праці американського історика Марка Конверсіно про операцію “Френтік”. Див.: Марк Дж. Конверсіно. Спільна війна. Провал операції “Френтік” / Марк Дж. Конверсіно; пер. з англ. С.Кокізюк. - К.: К.І.С., 2015.
3. http://www.tampabay.com/news/military/war/remains-of-st-pete-world-war-2-pilot-return-after-seven-decades/2316912
Фото меморіального знаку в Пирятині надав Олександр Рудьковський, фото з розкопокок авторства Дмитра Махтарова, інші зображення взято з відкритих джерел.