2019 11 25 kulish1
 
 
 
2019 11 25 kulish2
2019 11 25 kulish3
 Тексти класичні і обабіч класики
 

Федорук О. Роман Куліша «Чорна рада»: історія тексту. Український науковий інститут Гарвардського університету; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України; Наукове товариство ім. Шевченка в Америці; Інститут джерелознавства НТШ-А; Інститут Критики. Київ: Критика, 2019. VI, 590 c., 16 c. іл.

Нова велика праця Олеся Федорука про напевно найвідоміший прозовий твір Пантелеймона Куліша «Чорна рада» є великим академічним порухом щодо текстології та літературознавства у справі творення першого великого роману історичної белетристики українською мовою.

Зважаючи на те, що Автор дослідження напевно є основним упорядником академічного зібрання творів Пантелеймона Куліша, дана праця – великий пролог до наукового видання «Чорної ради», пролог, що зможе доповнюватися новими знахідками та інтерпретаціями, але зараз – це найповніший вступ до історії видатного тексту. 

Куліш працював над текстом/текстами близько чотирнадцяти років (1843 – 1857). Роман планувався спочатку російською. Втім, перед нами не переклад – кращий за оригінал, а усе ж окремий прозовий твір з тривалими видозмінами сюжету. Роман вийшов і російською і українською мовою. Проте – це радше не дві версії, а два різні твори. 

Історія текстів у дослідженні О.Федорука є дуже насиченою:  втручання у мову (а незрідка і в стиль) у виданнях «Чорної ради» радянського і пострадянського часів, процес написання/редагування/доповнення «найважливішого твору  життя» Кулішем, цензурні втручання (із самоцензурою включно), джерела та редакції (з вміщеними уривками), авторські пошуки щодо назви, структури, епіграфа тощо. Питання, чому Куліш написав так, а не інакше ‒ питання побіжне, бо перед нами варіанти подібні і не надто, особливі у мовному ключі аж до зачудування експериментами «Панька Олельковича». Колись ще студентом, придбавши синенький двотомник Кулішевих творів 1994 року, виписував з тієї "Чорної ради" цілі речення. Кулішева мова –  то неабищо, і зараз, гортаючи приклади списків уривків, зловив себе на думці, що залишився у тому "полоні" на багато років. У Куліша ходять "в пасіку" (а не на пасіку), а сучасні "королівна" чи "принцеса" –  зрозуміло, "краля". Мене ж втішили й інші деталі (які підлітком не помічав) – серед другорядних персонажів козаків Костомара і Білозерець (без друзів та "рідні" як обійтися), а побратим Кирила Тура –  чорногорець (тут  політика щодо "православних Балкан" того часу).

Історія тексту виявиться не лише історією Пантелеймона Куліша з творчими романтичними шуканнями і захопленням "Літописом Самовидця" (він сам і назвав так той літопис) на початку 40-х рр., звинувачення щодо участі в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, заслання і життя в Тулі, повернення до столиці й підготування "Записок о Южной Руси" (збірника фольклорних, історичних та літературних текстів) та і це впорядкування абетки ("кулішівки"), і велике читання (впливи Адама Міцкевича, Вальтера Скотта, Франсуа Шатобріана ‒ окрема і маловивчена тема). Головне ‒ "Чорна рада" є філософським твором, твором осмислення минулого, тих стихій, які змінюють простір, про "шкоду і користь" демократії, про людину під час карколомних політичних змін.

«Чорна рада» змістовно викликатиме великі паралелі в політичних роздумуваннях про українську історію від риторичних зауваг В’ячеслава Липинського до спроб коментарів про «одвічне повторення минулого» сучасних заангажованих оглядачів політичних процесів в Україні. Історія текстів – більше ніж історія дуже синтетичного діяча, яким був Пантелеймон Куліш. Академічне видання його творів дуже повільно рухається ‒ для багатогранної творчості потрібна праця не лише текстолога, але і мовознавця й історика, антрополога: забагато контексту, забагато словотвору, відсилань до фольклору та найрізноманітніших впливів на найпродуктивнішого самоука в українській культурі. Замало працівників на тому полі, але, як у Кулішевому «Піонері»:

Нехай сумують інші, не сумуй,

Робітнику безплатний, піонере.

І кожного на подвиг свій готуй,

Кому твою дорогу Праця стеле.

Коли ж орда про тебе брехні меле,

Ти на дурну дурноту мовчки плюй.

Володимир Маслійчук