Mikołaj Szołtysek. Rethinking East-Central Europe: family systems and co-residence in the Polish-Lithuanian Commonwealth. Volume 1: Contexts and analyses; Volume 2: Data quality assessments, documentation, and bibliography. – Bern, Berlin, Bruxelles, Frankfurt am Main, New York, Wien: Peter Lang, 2015. – 1066 pp.

Головним героєм книжки Міколая Шолтисека, яка вийшла у 2015 році в відомому академічному видавництві «Пітер Ланг» (Peter Lange) в серії «Населення, родина і суспільство» є сімейна організація та структури родини (family systems) сільського населення старої Речі Посполитої. На думку автора, дослідження цієї проблеми з одного боку сприятиме кращому розумінню характерних рис притаманних сімейній організації в усій Центрально-Східній Європі, що допоможе виокремити її з інших частин континенту, а з другого, допоможе виявити внутрішні поділи й особливості сімейних форм в самому регіоні.

Основну свою увагу автор зосереджує на селянській родині Речі Посполитої XVIII ст., яка тоді була одним з найбільших геополітичних утворень Європи. Він вважає, що дослідження форм сімейної організації та пов’язаних з цим проблем перебуває під впливом стереотипів, які сформувалися в історіографії на початку 70-х рр. ХХ ст. Саме тоді, історики сім’ї, демографи та соціологи запропонували концепцію, яка ототожнювала окремі європейські регіони з певним типом сімейної організації. Серед інших вони виокремили й т.зв. «Східно-Європейський тип», головними особливостями якого вважаються складна сімейна організація та ранній шлюбний вік¹. Популярність цього концепту, попри те, що він явно суперечить мовному, конфесійному, економічному та інституційному розмаїттю Центрально-Східної Європи, зберігається в західній історіографії й до сьогодні. Його не змогло похитнути навіть недавнє зацікавлення західноєвропейських істориків вивченням мікрорегіональних відмінностей, яке спричинило цілу низку цікавих спроб переглянути усталені схеми.

Подолання цього упередження й є головним завданням яке поставив перед собою Міколай Шолтисек. Він це робить шляхом ретельного аналізу великої колекції історичних баз даних, зібраних у різних частинах Речі Посполитої. У центрі уваги дослідника опинилася безпрецедентна кількість даних – 25 000 родин, понад 230 парафій та близько 1 000 населених пунктів.

Як стверджує автор, головна мета книги полягає у реконструкції сімейних структур Центрально-Східної Європи у тих формах, що існували в ранньомодерний період, коли традиційні та демографічні тенденції в популяціях, які населяли цей регіон були значною мірою сталими. Ця ідея покликала до життя й додаткові цілі, зокрема представлення річпосполитського матеріалу в рамках історичних моделей сім’ї, а також виділення тих моделей які були притаманні сімейним структурам різних субпопуляцій Речі Посполитої у відповідних місцевих і регіональних контекстах.

Загалом книга складається з трьох основних частин розділених на два томи. Дві з них під відповідними назвами вміщені у першому томі «Контексти й аналізи» (Contexts and analyses). Як бачимо з назви, перша частина, що складається з п’яти параграфів, має на меті пояснити контекст на тлі якого відбуватиметься вирішення поставлених у роботі завдань.

У першому параграфі Автор реконструює концептуальний аспект проблеми й аналізує головні дискусії, які точилися свого часу в західній історіографії навколо географії т.зв. історичних сімейних систем, розглядає яке місце відводилось у них Центрально-Східній Європі й зокрема, польським землям. Він також акцентує увагу читача на ранніх спробах переосмислення концепту Східно-Європейського типу сім’ї. Міколай Шолтисек стверджує, що сприйняття цієї моделі сімейної організації могло бути інакшим, якби західні дослідники були знайомі з роботами своїх східноєвропейських колег. У цій частині міститься й детальне пояснення емпіричних і методологічних засад подальшого аналізу, а також характеристика історичного соціально-економічного контексту, в якому перебувала досліджувана популяція.

Другий параграф містить докладне пояснення залучених до аналізу відомостей, основне місце серед яких посідає, створена на основі великої кількості першоджерел, база даних сімейних структур Центральної Європи (The Central European Family Forms database).

Наступний параграф, який спирається на ґрунтовний аналіз джерел та літератури, розкриває загальні риси соціально-економічної, культурної та екологічної мінливості територій з яких походять свідчення, внесені до вищеназваної бази даних. Там же пояснюються етнічні й релігійні відмінності популяції, що населяла Річ Посполиту, підкреслюються широкі історичні та демографічні траєкторії її регіонів наприкінці ранньомодерного часу, обговорюються схеми розвитку вотчинного землеволодіння та соціально-економічна стратифікації населення.

Проблеми розглянуті в цьому параграфі є концептуальною основою для контекстуалізації сімейних структур, які, в межах пояснення різних соціальних і культурних особливостей регіонів, Автор досліджує в другій частині книги. Виявлення цих контекстуальних впливів і накладання їх на внутрішні обставини різних територіальних популяцій Речі Посполитої, дозволяє досліднику з’ясувати, що конкретно впливало на шлюбно-сімейну поведінку селянства.

У четвертому параграфі розглядаються спеціальні демографічні методики, які Міколай Шолтисек обрав для аналізу та пояснюються причини їхнього вибору. Це, зокрема, методи когортного, поздовжнього та поперечного аналізів².

Останній п’ятий параграф цієї частини теж присвячений методології дослідження, застосованій у роботі. Щоправда, цього разу йдеться про комп’ютерне моделювання, яке історичні демографи, на відміну від інших колег істориків, використовують доволі часто. Тут автор ретельно пояснює, чому для мікромоделювання сімейних структур була обрана саме програма CAMSIM, а не наприклад SOCSIM3. Доволі детально він розповідає про те, як обирались демографічні показники для роботи з нею та як перевірялась достовірність отриманих результатів.

Друга частина – Аналізи (Analyses) – так само має п’ять параграфів. Вона, за твердженням самого автора, має бути цікавішою для читача, адже там аналізуються шість головних особливостей сімейних систем Речі Посполитої. Які, на думку дослідника, можна з’ясувати проаналізувавши їх за допомогою тематичної схеми яка включає в себе: відхід з батьківського дому, період перебування на службі (life-cycle servants)⁴, шлюбну поведінку, формування домогосподарства, розмір і структуру родини, індивідуальні умови проживання. Ця схема влаштована так, щоб її елементи відображали окремі аспекти розвитку популяції та етапи життєвих траєкторій індивідів.

У шостому параграфі, яким розпочинається друга частина книжки, Міколай Шолтисек досліджує обставини, що супроводжували відхід індивідів з батьківського дому (home-leaving) в традиційному суспільстві Речі Посполитої. Спершу він детально пояснює методологічні особливості застосування кількісного аналізу для вивчення цього феномену на основі поперечних даних. Центральне місце в цьому параграфі займає з’ясування структурних компонентів процесу відокремлення індивідів від родових сімейних груп і їх переходу в стадію навчання. Головна увага тут приділяється визначенню віку, досягнувши якого, молоді люди вже не були членами батьківських господарств. Також досліджується в яких спільнотах існував такий перехід і на скільки він був поширеним. Новизна цього підходу полягає в тому, що за допомогою мікроаналізу Автор з’ясовує демографічні обмеження догляду за дитиною та надає більш повну інформацію про темпи виходу з дому в річпосполитському суспільстві. Наприкінці параграфу дослідник порушує питання, що стосуються послідовності етапів переходу до дорослого життя.

 У сьомому параграфі вивчається поширеність у аналізованій спільноті явища відомого як life-cycle servants і наявність слуг в сільських домогосподарствах Речі Посполитої взагалі, а також з’ясовуються демографічні характеристики цієї групи населення. Автор намагається вписати це явище в ширший контекст, порівнюючи отримані результати з даними отриманими для Західно- та Центрально-Європейських груп населення. Він досліджує поширення цього явища на парафіяльному рівні, а також вивчає її характеристики на рівні конкретних домових спільнот. Міколай Шолтисек доходить вмотивованого висновку, що інститут служби в Речі Посполитій не сильно відрізнявся від того, що існував на Заході. Разом з тим отримані ним результати вказують на існування значних регіональних відмінностей на досліджуваній території. Відсутність цього інституту в окремих східних регіонах викликає запитання: у який спосіб було замінено цей етап життєвої траєкторії індивідів? А також: які наслідки це мало для організації сімейного життя, особливостей формування родинних структур та індивідуальних життєвих стратегій мешканців таких територій?

Наступний, восьмий параграф присвячено проблемам шлюбу й формуванню домашнього господарства, що лежить в основі демографічної концептуалізації історичних сімейних систем. Він розпочинається аналізом показників шлюбності, що були отримані з даних поточного стану. Далі вчений аналізує три головні аспекти шлюбності – середній вік вступу в перший шлюб, частку осіб, які ніколи не були одружені та регіональні відмінності. Отримані в ході дослідження показники шлюбності порівнюються з узагальненим матеріалом із Західної та Східної Європи. Там же автор намагається з’ясувати чи виявлені у XVIII ст. шлюбні моделі виходили за межі цього періоду. Значна частина цього параграфу відведена для пояснення відмінностей між шлюбними практиками у різних регіонах Речі Посполитої.

Основною темою дев’ятого параграфу є зв’язок між одруженням і заняттям панівного становища в родині. Він розпочинається з розгляду основних принципів взаємовідносин у сім’ї. Далі, на основі кількісного аналізу даних, досліджуються принципи управління родиною та вік, з якого та чи інша особа могла очолити домогосподарство. Центральним питанням цієї частини дослідження є з’ясування того факту чи укладання шлюбу в річпосполитському суспільстві обов’язково призводило до утворення нової родини як незалежної житлової й господарської одиниці, тобто домогосподарства. Вивчення зв’язку між укладанням шлюбу та посіданням панівного становища у сім’ї здійснюється у кілька етапів: визначенням часу який проходить між укладанням шлюбу та здобуттям домінуючого становища в родині; дослідженням обставин, у яких жили молоді одружені чоловіки; а також шляхом порівняння досліджуваних ситуацій Речі Посполитої з даними інших регіонів Європи. В останніх пунктах цього параграфу розглядається те, як отримані під час аналізу результати сприяють пізнанню історичних закономірностей Східної Європи.

Останній, десятий параграф узагальнює все вищесказане в цій частині роботи. Оскільки центральне місце посідає тема спільного проживання, то спершу її було розглянуто як аналітичну категорію й визначено дослідницький підхід до неї. Подальший аналіз складається з кількох вставок у яких, за допомогою додаткових інструментів, вивчаються внутрішні структури аналізованих груп населення. Далі Міколай Шолтисек пропонує комплексний підхід до діагностики складності форм сімейної організації. Він використовує їх для того, щоб з’ясувати характер полінуклеарних сімейних груп на польських землях і з’ясувати поширеність двох форм сімейної організації які представляють особливий інтерес – стовбурової та спільної родин. Кілька наступних пунктів параграфу виходять за традиційні методи класифікації сімейних структур. Зокрема, акцентується увага на ступені й структурі споріднення та чисельності окремих типів родичів, проведений аналіз умов життя літніх людей, вивчається динаміка спільного проживання і умови життя в регіональних популяціях. Значний інтерес становить заключна частина параграфа, де на основі емпіричних даних мікросимуляції обговорюються демографічні параметри складних домогосподарств, а також вивчається схильність літніх людей жити в складних родинах.

Аналітична частина книги завершується спробою «розмістити» досліджений регіон на типологічній мапі європейських сімейних систем. Там також наголошується, що просторовий розподіл сімейних систем в Речі Посполитій показав вірність застосованого автором концепту історичної області – Центрально-Східна Європа.

Остання – третя частина книжки займає окремий другий том. Вона містить велику бібліографію, детальний аналіз джерельної бази на основі якої здійснювалось це дослідження, а також два великі додатки.

Перший – включає в себе детальну інформацію про можливість даних історичних джерел, що походять з Речі Посполитої, а також вказує на їхні обмеження. Дослідник намагається оцінити характер і масштаби помилок, які містяться в історичних джерелах щоб з’ясувати в якій мірі вони можуть спотворити уявлення про сімейні моделі в Речі Посполитій кінця XVIII ст. Там же, для досягнення максимально можливої точності, наводяться приклади інструментів оцінки даних, які можуть застосовуватись до джерел, що походять з т.зв. достатистичних часів.

Другий додаток має на меті ширше обговорити конструкти територіальних угрупувань, що містяться в базі даних CEURFAMFORM, покладеної, як пам’ятаємо, в основу розрахунків другої частини книги. Автор ретельно пояснює статистичні методи, які відіграють значну роль у вивченні об’єктів аналізованої агломерації.
Ці обидва додатки мають радше технічний характер і, на думку автора, можуть бути менш цікавими для читача. Однак інші питання порушені в додатках, такі як наприклад вибір бази даних джерел для підрахунку числа осіб, які залишилися поза шлюбом чи обговорення несиметричності статево-вікових структур населення, тісно пов’язані з методологією головної ідеї книги.

Для вітчизняних дослідників, крім оригінальності теоретичних і методологічних підходів та ретельного огляду української історіографії проблеми (р.92-95), книга Міколая Шолтисека буде цікавою ще й тим, що оперує даними з українських територій Речі Посполитої. Багато порушених проблем, як наприклад, форми сімейної організації чи наявність когорти слуг та life-cycle servants в сільських домогосподарствах ранньомодерної України потребують аналогічних студій на даних з інших українських регіонів. Відтак, україномовний переклад книги уможливив би початок більш широких дискусій та надав би імпульс розгортанню відповідних емпіричних досліджень. У такому разі вивчення демографічних процесів нарешті б вийшло з зародкового стану й посіло належне місце в українській історіографії.

Юрій Волошин - доктор історичних наук, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

1 Дет. про це див: Джон Хаджнал. Европейский тип брачности в ретроспективе // Брачность, рождаемость, семья за три века: Сб. статей/ Под ред. А.Г. Вишневского и И.С. Кона. – М.: Статистика, 1979. – С.14-70.
2 Дет. про це див.: Методы демографии // Демографический энциклопедический словарь / Гл. ред. Д. И. Валентей. — М.: Сов. энцикл., 1985. – С. 120-121.
3 Про особливості застосування цих програм, див.: Zhongwei Zhao. Computer microsimulation and historical study of social structure: A comparative review of SOCSIM and CAMSIM // Revista de Demografia Historica. – XXIV, Vol.2. – P.59-88.
4 Польський дослідник Радослав Понят зауважує, що терміном life-cycle servants позначали осіб які перебували на службі в певний період свого життя – між виходом з батьківського дому і заснуванням власного. Дет. див.: Radosław Poniat, Służba domowa w miastach na ziemiach polskich od połowy XVIII do końca XIX wieku. – Warszawa, 2014. – S.68.