Власне, дана книга про те хто ми є і звідки ми пішли. На відміну від багатьох іменитих попередників, Сергієві Плохію не потрібно було займатися легітимацією існування української нації. Як він зауважив під час презентації: «чим далі українські історики в купі з Грушевським могли протягнути українську ідентичність, чим більшу легітимність мав проект Україна». Сам же Автор помандрував в донаціональну добу з питаннями сформульованими національною історіографію, щоб дати на них «постнаціональну відповідь».
Дослідження розпочинається з розгляду проблеми походження Русі та створення й функціонування руської (руських) ідентичностей, далі логічно йдеться про їх еволюцію в період роздроблення, потім аналізуються концепції «Руської землі» у Великому князівстві Литовському. Дуже важливим бачиться розділ про московську ідентичність (котру Сергій Плохій «кристалізує» в ХІV – ХVІ ст.), позаяк, більшість попередніх досліджень українського націотворення чи то взагалі сором’язливо минають це питання, чи то коротко, але емоційно зображують як у такому собі «Мордорі» нишком росло і набирало сил вселенське зло, доки «ми процвітали з Литвою». Наступний (п’ятий) розділ книги розповідає про постання руської ідентичності в Речі Посполитій, окресленої як польсько-литовська Русь, котра формувалася під впливом мовних, культурних і релігійних розмежувань між русинами та поляками і литовцями, котрих, однак поєднувала лояльність до батьківщини, ототожнюваної з державою. У шостому розділі Сергій Плохій знайомить між собою московську й річпосполитську руські ідентичності та роздумує над питанням, а чи було оте саме «возз’єднання». Далі простежується конструювання імперської російської ідентичності (сьомий розділ), й зрештою, розглядається функціонування руської ідентичності в Московській державі та Речі Посполитій наприкінці ХVII – на початку ХVІІІ ст. Основна хронологічна канва книги закінчується в середині ХVІІІ ст. з початком впливу ідей новочасного націоналізму на свідомість східнослов’янських еліт.
Щодо цих еліт, то саме їхні уявлення є об’єктом дослідницького інтересу автора, котрий розглядає їх у ролі архітекторів та виробників ідентичності, як, наприклад, у цьому випадку: «Дискурс, що сформував руську ідентичність Речі Посполитої творила широка гамма світських і релігійних еліт, які в останні десятиліття ХVI століття отримали доступ до друкарського верстата». Ідентичність простолюду, за заувагою Сергія Плохія під час презентації, можна якось почути хіба в голосах осіб допитуваних під час Хмельниччини чи Коліївщини. Думаю, що сучасні знавці історії та джерел Гетьманщини можуть заперечувати таке повне тотальне безголосся, але то буде вже після прочитання самої книги.
У тому що цю книгу буде читати дуже різноманітна аудиторія немає жодних сумнівів. Публіка на презентації була досить строкатою й ущент заповнила один із невеликих залів Арсеналу. Попри заявлені 45 хвилин Автора не відпускали годину і хотілося слухати й слухати ще. Шкода тільки, що майже зовсім не залишилося часу на традиційні питання із залу. Тому й дратувала манера модерування Андрія Мокроусова з розлогими переповіданнями книги і її власним тлумаченням. Але модератор, мабуть щось знав, бо коли таки дійшло до запитань, фахівці3 поступилися мікрофоном аматорам, яких цікавило, наприклад, чи скористався Сергій Плохій усною народною творчістю, або чи була «тоді» національна ідея і чи є шанс її відродити зараз. На цих словах трохи насупився гетьман Павло Полуботок, котрий спостерігав за презентацією з обкладинки книги, мовляв, так і до його легендарних скарбів дійде. Однак минулося, публіка обрала скарби духовні й бадьоро вишикувалася в чергу по автографи.
Ігор Сердюк
Видавництво: http://krytyka.com/ua/reviews/pokhodzhennya-slovyanskykh-natsiy-domoderni-identychnosti-v-ukrayini-rosiyi-ta-bilorusi
1 Перша коротка презентація відбулася в лютому 2015 р. у Києво-Могилянській академії, але, як сказав її редактор Андрій Мокроусов, саме 25 квітня він вважає початком офіційного українського життя книги.
2 Serhii Plokhy. The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine and Belarus. Cambridge: Cambridge University Press, 2006. 379 s.
3 Особисто мені дуже хотілося почути міркування присутнього на презентації
Олексія Толочка, тим більше, що напередодні він презентував свою книгу «Очерки начальной Руси». До речі, цю книгу повністю розкупили вже в перший день, тож доведеться чекати наступного друку.