Доступність літератури/документів є надзвичайно важливим моментом для дослідника чи пересічного читача. Тим не менш, саме відкриття тих чи інших фондів бібліотек чи архівів є лише половиною справи. Умовно відкриті фонди можуть десятиліттями залишатись невідомими потенційно зацікавленим читачам. Між формальним відкриттям і реальною відкритістю лежить велика робота персоналу бібліотек/архівів. Робота непомітна на перший погляд, і можливо тому позбавлена належної підтримки. Зовсім безнадійно виглядає ситуація з тими фондами, література чи документи з яких знаходяться на узбіччі інтересів відповідальних чиновників. В таких випадках лишається сподіватись хіба що на зусилля активістів та позабюджетне фінансування.
Кілька останніх років команда громадської організації «Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи» виношувала проект, який би відкрив світові велику колекцію літератури єврейськими мовами, в першу чергу на їдиш та івриті, яка зберігається в Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. В Україні, за розмірами ця колекція поступається хіба що київській «Вернадці». Треба відзначити, що подібні колекції також зберігаються в деяких інших харківських культурних/освітніх установах, але відкриття однієї з найбільших колекцій в Україні безумовно було головним фокусом. Важливий як на мене крок, враховуючи «невидимість» Харкова у бібліотеках/архівах поза межами України. Зокрема, працюючи в Центральному архіві історії єврейського народу (The Central Archives for the History of the Jewish People) та Центральному сіоністському архіві (The Central Zionist Archives) з певним подивом дізнався, що їх колекції містять мінімальну кількість документів стосовно Харкова. Проекти на кшталт «Сіфри» допоможуть «нанести на мапу» важливий центр єврейської історії на українських землях.
Успішна реалізація проекту передбачала стратегічно важливий крок – налагодити співпрацю з бібліотекою, яка зберігає масив єврейської літератури. Адміністрація бібліотеки відразу підтримала ідею спільної роботи з фахівцями Центру, ставши повноцінним співреалізатором «Сіфри». У жовтні 2020 р. сторони домовились підписати меморандум про наміри і відразу перейшли до практичних кроків. Надалі і до сьогодні, персонал бібліотеки надає всебічну допомогу для роботи з опису і підготовки каталогу фонду єврейської літератури. Головним виконавцем проекту з боку Центру став його директор, історик Юрій Радченко.
У грудні 2020 р. та у травні 2021 р. було проведено два семінари, записи яких розміщено на ютьюб-каналі громадської організації. Перший захід – «Проект «Сіфра» п – перші кроки» – мав інформативний характер, презентувавши ідею проекту. Надія Борисенко, співробітниця бібліотеки імені В. Г. Короленка представила презентацію історії колекції «Гебраїка-Юдаїка» (Hebraice et Judaica).
Ідею такої колекції при Харківській громадській бібліотеці було висунуто у 1903 р. На той момент, в місті, де лише офіційно проживало майже 10 тис. євреїв, не існувало бібліотеки з єврейською літературою. Для громадськості така література була доступна лише в маленьких приватних зібраннях. Ідеєю засновників було надати можливість читачам отримувати літературу «єврейською, розмовною єврейською та російською мовами». У 1904 р. відділ запрацював, видавши перші абонементи. Для поточної роботи відділу було створено спеціальну комісію. Колекція також поповнювалась за рахунок пожертвувань від окремих осіб та інституцій. Вже у 1909 р. було поставлено питання про необхідність каталогізації фонду. З 1904 до 1914 р. фонд виріс з 1200 примірників до 2160. Велику частину фонду становила періодика. В той же час з’являється перший каталог зібрання, спочатку рукописний, а згодом друкований. Цікаво, що в той же час вівся облік попиту на єврейську літературу. Це опитування читачів демонструє нам популярність серед харків’ян Хаїма Бялика, Менеделе Мойхер-Сфоріма, Шолом-Алейхема.
У радянський період роботу фонду було відновлено. Було створено Єврейський відділ, який нараховував 2250 примірників. Відома кількість читачів фонду на той час – 931 особа. В період сталінізму окремий фонд було фактично ліквідовано, через приєднання до Відділу національності та чужоземна література. Фонд було відновлено лише після 1991 р., але питання його каталогізації тривалий час лишалось невирішеним. Література у фонді зберігалась належним чином, вівся облік – на сьогодні нараховується 7,5 тис. примірників. Але, відсутність фахівців з єврейських мов не давала можливості створення повноцінного каталогу.
Юрій Радченко вже у грудні 2020 р. звітував про 400 одиниць літератури (на травень 2021 р. кількість описаних одиниць перевищила 1 тис.) – брошур, книжок, журналів, газет, які було описано, а частково відфотографовано. На першому етапі сам принцип роботи дослідник характеризував як «гру очікувань», зауваживши, що і для нього, і для співробітників бібліотеки, кожен опрацьований примірник є маленьким відкриттям. В ході роботи літературу було систематизовано за певними критеріями. Одним з головних став мовний критерій. 70% опрацьованої літератури було написано на їдиш, як часів імперії, так і радянського періоду. Серед харківської колекції також присутні екземпляри написані на їдиш характерному для території Литви та Польщі. 30% з опрацьованої літератури було написано івритом, як архаїчним так і модерним. Невеличка частка представленої літератури була написана арамейською.
За напрямками було виділено релігійну літературу, яка здебільшого була імпортована до Харкова з Вільно, Варшави, Санкт-Петербургу та інших місць. Великою групою є світська література, надходження якої зростало із загальною тенденцією до секуляризації. Життєписам рабинів характерних для релігійної групи в той час вже протиставлялись життєписи відомих єврейських мислителів, описи тих чи інших міст, де мешкало єврейське населення. В фонді представлено чималу кількість перекладної літератури, зокрема романів популярність яких зростала в XIX ст. Тож і харківські читачі могли отримати Ежен Сю чи Жуль Верна надрукованих івритом. Представлений у фонді і міжвоєнний період – час коренізації і дії їдишського радянського проекту, який у Харкові діяв синхронно з українізацією. Література фонду охоплює також період Другої світової війни. В період же пізнього сталінізму фонд припинив активну роботу.
Для теми наступного семінару було обрано конкретніший фокус – Харків та світ літератури на їдиш у 1920-1930х рр. Дослідниця і викладачка з Сан-Дієго та Нью-Йорку Тетяна Яковлєва говорила про постать єврейської літераторки Ханни Левін. Юрій Радченко презентував напрацювання зроблені за час реалізації проекту – описані книжки міжвоєнного періоду на їдиш, які зберігаються в колекції бібліотеки.
У планах громадської організації продовження тематичних проектів, які мають подвійне навантаження – популяризація знань про єврейську історію міста, єврейську літературу різних періодів, а також комунікація між професійними дослідниками – істориками, літературознавцями та ін., зацікавленими у харківській колекції. Поступово реалізатори проекту наближаються до своєї основної мети – перетворення описів і відзнятих матеріалів у повноцінний каталог. У планах і запуск спеціального сайту, де будуть викладатись відповідні матеріали. Спільна робота команди громадської організації та персоналу бібліотеки імені В. Г. Короленка дають можливість сподіватись на досягнення поставлених цілей.
Артем Харченко, історик, викладач НТУ «ХПІ»,
лектор з історії Голокосту університетської партнерської
програми Claims Conference.