16 березня в «Україні молодій» оприлюднено статтю завідувача кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, провідного наукового співробітника відділу дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Голодомору-геноциду "Інституту дослідження Голодомору" Національного музею Голодомору-Геноциду Володимира Сергійчука «Кремлівська статистика: чому деякі українські науковці занижують кількість жертв Голодомору»[i]. У ній Автор вкотре намагається визначити кількість втрат від Голодомору. Тепер, як він сам заявляє, за допомогою «історико-статистичного методу».

2021 03 30 efimenko

Не буду аналізувати емоційно-маніпулятивну складову статті, що адресується насамперед необізнаному з фактами та особливостями наукової праці читачеві. Зазначу лише, що саме ця характерна для текстів В.Сергійчука складова становить основний обсяг статті і розпочинається з назви, яка по суті є наклепом щодо згадуваних у ній науковців. Також залишу поза увагою оцінку тих повторюваних автором тез, на необґрунтованість яких раніше вже неодноразово вказувалося. Зокрема, це стосується цифри 32 680,7 тис осіб як чисельності населення УСРР станом на 1 січня 1932 року. Про її некоректність неодноразово йшлося, зокрема, і в моїх текстах на шпальтах Гісторіанс[ii]. Детальніше це питання аналізувалося на шпальтах holodomorstudies у статті, присвяченій аналізу збірника матеріалів Міжнародної конференції 2016 року.[iii] Науково вивірена інформація про чисельність населення УСРР станом на 1 січня протягом 1930-х років подається в статті, подається в дослідженні фахівців-демографів.[iv] З огляду на вказане, у своєму аналізі статті В.Сергійчука від 16 березня 2021 року зупинюся лише на двох абзацах тексту, які і продемонстровані на скані. Адже це єдина частина тексту, яка підлягає науковому аналізу, бо все інше – або емоції, частину з яких розділяють усі українці (в тому числі і науковці, про яких згадується в тексті), або маніпуляції та образи.

2021 03 26 efimenko2a

01_Контраверсійні твердження Володимира Сергійчука щодо підрахунку кількості, оприлюднені в статті «Кремлівська статистика: чому деякі українські науковці занижують кількість жертв Голодомору»

Почнемо з першого абзацу із зазначених двох. Бачимо згадану паном Сергійчуком цифру населення УСРР станом на 1 січня 1934 року - 26 812 000 осіб. Звичайно, така «точність» із вказаними нулями вражає, але не про це мова. Цю цифру вирахувано на основі двох показників - не названих у тексті «уточнених даних перепису населення 1937 року» та відомостей про «приріст населення за 1934-1936 роки», які, як випливає з тексту, взяті з «документів з колишнього спецхрану». Принагідно зауважу, що уточнені дані переписів 1926, 1937 та 1939 років порахували ті, кому це належить робити за фахом, тобто українські демографи. Детальніше про методику їхнього підрахунку можна дізнатися в статті за посиланням[v], а в цьому тексті продемонструю основний результат стосовно переписів 1926 та 1937 років, який самі демографи оформили у вигляді таблиці. Важливий спойлер: поправка на недооблік (у бік збільшення) у переписі 1926 року виявилася вагомішою ніж у переписі 1937 року.

2021 03 26 efimenko2

02_Уточнені дані результатів перепису 1926 та 1937 років, якими оперують у своїх працях українські демографи

Бачимо, що уточнена фахівцями загальна кількість населення за переписом 1937 року становить 28 858,1 тис осіб, а за переписом 1926 – 29 288 тис. осіб. Але, ймовірно, пан Сергійчук має на увазі якусь іншу «уточнену» цифру, та й говорить він лише про перепис 1937 року. Поясню своє припущення. Для цього проводжу зворотні підрахунки - до «обрахованої» ним чисельності населення станом на 1 січня 1934 року (26 812 000 осіб) додаю дані про приріст населення в УСРР за 1934-1936 роки, які, як згадує пан Сергійчук, взято з «документів з колишнього спецхрану». Цей приріст населення за три роки становить 1039,1 тис осіб. На підтвердження надаю скан із тексту Станіслава Кульчицького 2003 року[vi] зі зробленими мною відповідними підрахунками (див.п.1.) щодо приросту за 1934-1936 рр. Додам, що в своїй монографії С.Кульчицький вперше оприлюднив ці цифри - тоді справді з «документів з колишнього спецхрану» - ще в 1991 році[vii].

2021 03 26 efimenko3

03_ Таблиця з даними про зафіксований органами обліку населення природній рух населення в УСРР в міжпереписний період 1927-1936 років

Отже, зі слів В.Сергійчука випливає, що населення УСРР станом на початок січня 1937 становило 27 851 тис осіб. Звідки в нього взагалі така цифра – то не предмет сьогоднішнього аналізу. Зауважимо лише, що вона неодноразово спростована демографами і майже на мільйон менша за уточнені ними цифри. Мало того, вона майже на 400 тис. менша за показники, озвучені у доповідній записці про попередні підрахунки результатів перепису 1937 р. Цей документ склав і 15 січня 1937 року надіслав керівництву УСРР очільник УНГО УСРР Олександр Асаткін. Зміст доповідної записки було введено в науковий обіг ще в 2003 році[viii], а в сьогоднішньому тексті для наочності подаю скан з архівного джерела[ix]. У ньому (ще у 1937 році!) спеціально підкреслено слова «без кадрів РСЧА та НКВС». Думаю, кожному навіть неісторику має бути зрозуміло, що кадрів НКВС та військових на території УСРР було чимало, тобто що реальна кількість населення у будь-якому випадку істотно вища за згадані у записці 28,2 млн. Щоб попередити можливі для необізнаного з тогочасною термінологією читача непорозуміння уточню, що поняття «контингент НКВС» означало в’язнів, а не співробітників цього відомства.

2021 03 26 efimenko4

04_Витяг з адресованої керівництву УСРР доповідної записки про попередні результати перепису населення 1937 року, надісланої О.Асаткіним 15 січня 1937 року

 

Отже, чисельність населення УСРР за переписом 1937 року, якою оперує Володимир Сергійчук, відчутно нижча за ту, яку називають фахівці і яка згадана в джерелах. Вказівка саме на цю чисельність населення УСРР за переписом 1937 року (близько 27 850 тис) є одним з традиційних «аргументів» теперішнього завідувача кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь завищення прямих втрат від Голодомору. Тобто ця цифра у його текстах називається не вперше. Зокрема, у статті 2017 року він писав: «Що ж стосується поданих з Москви результатів перепису 1937 року […] цифру, за нашими підрахунками, збільшено на 532 тис осіб – до 28 387 609»і[x]. І якщо від другої цифри відняти першу, то виходить 27 855,609 осіб, тобто по суті, та ж сама цифра чисельності населення УСРР за переписом 1937 року від Сергійчука, що й обрахована вище (27 851 тис.)

Підсумовуючи розгляд першого абзацу взятої нами до аналізу частини статті з «України молодої», слід підкреслити таке: один з використаних паном Сергійчуком аргументів (природній приріст) цілком слушний і відповідає наявним даним, а інший (чисельність населення УСРР за переписом населення УСРР 1937) хибний. Відповідно, і вжиті ним дані про чисельність населення УСРР станом на 1 січня 1934 року теж хибні.

Але куди цікавіше друга частина аналізованого нами тексту. У ній до вже до вказаної управлінцями 1930-х як неточної та аргументовано спростованої сучасними демографами цифри у 32 680 700 осіб в УСРР станом на 1 січня 1932 року пан Сергійчук механічно доплюсовує …. «народжених у 1932—1933 роках у кількості 1 252 700». Сама по собі ця цифра цілком релевантна, адже саме така кількість народжених була зафіксована органами обліку у протягом 1932 та 1933 років, на що вказується у наведеному нами вище скані з книги (ілюстр.3, п.2). Однак її використання Автором аналізованої статті… Але про це нижче, а наразі наведемо ілюстрацію того, як сам керівник УНГО УСРР у квітні 1935 року оцінював якість обліку населення на початку 1930-х і яким часом датував та яким рішеннями пояснював його погіршення. Зауважимо важливу деталь: з грудня 1930 до липня 1934 взагалі не існувало НКВС, органи якого раніше і здійснювали облік[xi].

 2020 03 26 efimenko5

05_Витяг з датованої 22 квітня доповідної записки О.Астакіна до ЦК КП(б)У

 

Повернемося до написаного В.Сергійчуком. Ну, додає він один показник до іншого, так додає, що тут такого? Адже без арифметичної дії додавання у з’ясуванні кількості населення справді не обійтися. Тим більше, що цього разу, на відміну від інших випадків[xii], арифметичну дію науковець з провідного університету України виконав без помилки: результатом додавання справді є 33 933 400.

Але є і «але».

Здавалося б, навіть школяру зрозуміло, що у будь-якому суспільстві щороку люди не лише народжуються, а й вмирають. Однак пан Сергійчук, схоже, вважає інакше, тому його наступне речення у позначеному нами абзаці просто таки ошелешує: «І не треба нашим демографам придумувати ніяких формул, щоб відняти від 33 933 400 цифру наявних на 1 січня 1934 року 26 812 000 осіб — різниця 7 121 400!». Тобто завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка просто ігнорує той факт, що люди у 1932 та 1933 роках, як і в кожному іншому, мали не лише народжуватися, а й помирати навіть без вчиненого Кремлем Голодомору і вказав цифри прямих втрат від Голодомору без врахування приблизної кількості неминучих смертей! Щоб був зрозумілим порядок цифр тогочасної щорічної смертності, зауважимо, що, приміром, за два попередні роки (1930 та 1931) органами обліку населення було зафіксовано смерть близько 1052, 8 осіб (див. розташовану вище ілюстр. 3 ), тобто всього на 200 тис. менше, ніж згаданих В.Сергійчуком народжень у 1932-1933 р.! І цей показник, як видно з тієї ж таки розміщеної вище ілюстрації 3, був близьким до середньої смертності.

Отже, у другому абзаці виділеного нами для аналізу тексту пан Сергійчук у своїх показниках не лише використовує нерелевантні показники кількості населення УСРР станом на 1 січня 1932, а й фальсифікує (можливо, не спеціально, а через проблеми з фаховістю) дані можливого приросту населення у 1932-1933 роках, виключаючи із підрахунків можливість того, що певна кількість людей у ці роки неминуче вмерла б навіть без Голодомору. Оскільки хибними були обидва додані ним показники, то говорити про яку-небудь обґрунтованість або науковість чи бодай якесь наближення до них згаданих у статті підрахунків Володимира Сергійчука, на жаль, не доводиться.

На вже допущених раніше помилках та прорахунках завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка зупинятися, схоже, не збирається. Адже одразу після двох проаналізованих нами абзаців його тексту В.Сергійчук зазначає, що «подальший науковий пошук неодмінно дасть нову [цифру] — щонайменше 9 мільйонів тільки в УСРР». Можливо, він у своїх підрахунках виключить смертність ще й прирості населення у 1934-1936 років, записавши таким чином їх у втрати від Голодомору? Не знаю.

Раніше сказав би, що це неможливо, але після прочитання статті від 16 березня 2021 року такої впевненості вже не маю.

Мабуть, далі – буде?


[i] Сергійчук Володимир. Кремлівська статистика: чому деякі українські науковці занижують кількість жертв Голодомору // Україна Молода. – 2021. – 16 березня. Режим доступу: https://umoloda.kyiv.ua/number/3705/196/155313/?fbclid=IwAR24ZdLtWCe_yIeq91Ff963hp7YO9UkkNEKAxkqCyXNvxyeMYr22eLaPZMM#

[ii] Єфіменко, Геннадій. Старий міф краще нових двох? Про деякі «нові аргументи» щодо втрат від семи до десяти мільйонів українців під час Голодомору. Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2024-henadii-yefimenko-staryi-mif-krashche-novykh-dvokh-pro-deiaki-novi-arhumenty-shchodo-7-10-milionnykh-vtrat-ukraintsiv-vid-holodomoru; Необізнаність чи маніпуляції? Ще раз про "аргументи" на користь тези про 7–10 мільйонні демографічні втрати українців внаслідок Голодомору // Інтернет-портал «Historians.in.ua». – 2018. – 24 вересня. Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2518-gennadij-efimenko-neobiznanist-chi-manipulyatsiji-shche-raz-pro-argumenti-na-korist-tezi-pro-7-10-miljonni-demografichni-vtrati-ukrajintsiv-vnaslidok-golodomoru

[iii] Єфіменко Геннадій Політична доцільність VS наука: що в пріоритеті? [Огляд збірки: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Голодомор 1932–1933 років: втрати української нації». Київ, 4 жовтня 2016 року (Київ., 2017), 200] // Студії Голодомору / Holodomor Sudies: Міждисциплінарний часопис: [Електронний ресурс]. – 2018. – 30 серпня. Режим доступу: https://holodomorstudies.com/review2.html

[iv] Наталія Левчук, Тетяна Боряк, Олег Воловина, Омелян Рудницький, Алла Ковбасюк. «Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932–1934 рр.: нові оцінки» // Український історичний журнал. - 2015. - № 4. - С.91.

[v] Рудницький О. П. Демографія штучно викликаної людської катастрофи: масовий голод 1932–1933 рр. в Україні / О. П. Рудницький, Н. М. Левчук, О. Воловина, П. Є. Шевчук, А. Б. Ковбасюк // Демографія та соціальна економіка. - 2015. - № 3. - С.17. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dse_2015_3_5

[vi] Кульчицький С., Єфіменко Г. Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні. Всесоюзний перепис 1937 р. в Україні: документи та матеріали / НАН України. Ін-т історії України. – К., 2003. – С.45. Режим доступу: https://www.academia.edu/28855027/

[vii] Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». Київ, 1991. - С.346.

[viii] Кульчицький С., Єфіменко Г. Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні. Всесоюзний перепис 1937 р. в Україні: документи та матеріали / НАН України. Ін-т історії України. – К., 2003. – С.89. Режим доступу: https://www.academia.edu/28855027

[ix] ЦДАГО України, ф.1, оп.20, спр.7163, арк.14.

[x] Сергійчук В. Оцінка людських втрат УСРР від Голодомору 1932-1933 років за документами українських архівів // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації» (Київ, 4 жовтня 2016 року) – Київ: Видавець Олег Філюк, 2017 – С.16.

[xi] Кульчицький С.В., Єфіменко Г.Г. Структура державної влади в умовах формування тоталітарного ладу //Історія державної служби в Україні: у 5 т. // відп. ред. Т. В. Мотренко, В.А.Смолій; редкол.: С.В.Кульчицький (кер. авт. кол.) . – К.: Ніка-Центр, 2009. – Т. 2. – С.255-260. Режим доступу: https://www.academia.edu/30963525/

[xii] Про ті випадки тут: Єфіменко Геннадій. Прорахунки у розрахунках або як Володимир Сергійчук власні твердження спростував. // Інтернет-портал «Historians.in.ua». – 2019. – 29 червня. Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2648-gennadij-efimenko-prorakhunki-u-rozrakhunkakh-abo-yak-volodimir-sergijchuk-vlasni-tverdzhennya-sprostuvav