Рівно 360 років тому, в рамках подорожі з Сирії до Москви (1652-1659), Україну відвідав Антіохійський патріарх Макарій III. Під час мандрівки його супроводжував син – архідиякон Павло Алепський. Він залишив надзвичайно детальний опис подорожі Україною, зокрема – відвідин Києва. У творі Павла Алепського «Подорож Антіохійського патріарха Макарія» детально описані особливості політичного устрою, архітектури, звичаїв та побуту тодішньої України (як її називає сам автор – «Землі козаків»). Загалом, твір Павла Алепського є єдиним арабомовним джерелом з історії України XVII ст.
У Національному заповіднику «Софія Київська» триває міжнародний виставковий проект «ЗЕМЛЯ КОЗАКІВ» ОЧИМА СИРІЙСЬКОГО МАНДРІВНИКА XVII ст.», який організовано Заповідником спільно з Посольством Сирійської Арабської Республіки в Україні, Об’єднаною дослідницькою лабораторією 8167 «Схід та Середземномор’я» (Національний центр наукових досліджень, Університет Париж-Сорбона), Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Інститутом сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України, Національним музеєм історії України, Національним музеєм Тараса Шевченка, Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва України та за участі заслуженого художника України Юрія Нагулко. Меценатську підтримку виставкового проекту взяв на себе бренд «Козацька рада». Виставка триватиме до 12 вересня, хоча зараз провадяться перемовини з учасниками міжмузейного проекту щодо продовження виставки до 31 жовтня.
На жаль, автограф твору Павла Алеппського до нашого часу не зберігся. Наразі у світі відомі 4 основні списки цього твору, датовані кінцем XVII – XVIII cт. Ці рукописи зберігаються у Парижі, Лондоні, Санкт-Петербурзі та Києві – у Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія»1.
Київський список твору Павла Алепського «Подорож Антіохійського патріарха Макарія» (рукопис XVIII ст.)
Центральним експонатом виставки є список твору Павла Алепського, який нині зберігається в Києві (далі в тексті – Київський список). Цей арабський рукопис XVIII ст. був придбаний видатним українським вченим-сходознавцем кримсько-татарського походження Агатангелом Кримським (1871-1942) під час його наукового відрядження до Сирії та Лівану у 1896-1898 рр. Вчений наступними словами охарактеризував свою дивовижну знахідку: «[…] мені вдалося відкрити й роздобути обгорілий неповний рукопис, очевидно середини XVIII ст. Він випадково зберігся у Сейданайському монастирі під Дамаском»2. Мова рукопису – т. зв. «середньоарабська християнська» – суміш літературної арабської мови та розмовного діалекту (у даному випадку сирійського).
Дослідженням Київського списку твору Павла Алепського з арабської на російську та українську мови свого часу займалися такі видатні вчені-сходознавці як Тауфік Кезма та Омелян Пріцак. Їх фото та особисті документи (посвідчення, візитівки, тощо) також представлені на виставці (матеріали з фондів вищезгаданих вчених були люб’язно надані Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва України).
Київський список твору Павла Алепського має надзвичайно драматичну історію збереження та дослідження: у давнину цей рукопис чудом вцілів під час пожежі (рукопис обгорілий) а у XX cт. українським вченим довелося рятувати його від іншого полум’я – страшного «полум’я» Другої світової війни…
Отже, Агатангел Кримський привозить старовинний арабський рукопис до Києва, і постає необхідність його дослідження. У 1921-1924 рр. перший переклад цього рукопису (з арабської на російську) виконав Тауфік Кезма (1882-1958) – український вчений-сходознавець сирійського походження, викладач Київського університету святого Володимира, науковий співробітник Української академії наук. Саме Тауфік Кезма першим наголосив на необхідності повноцінної публікації цього унікального історичного джерела.
Перекладом рукопису з арабської на українську мову займався аспірант Агатангела Кримського – Омелян Пріцак. Утім його робота була перервана Другою світовою війною: у 1941 р. юний Омелян був мобілізований до лав Червоної армії та прийняв участь у бойових діях. Невдовзі він потрапив у полон, але зміг утікти та пробратися до Києва для того, аби розшукати свого великого вчителя. Але зустрічі Пріцака з Кримським вже не судилося статися – Агатангел Кримський на той час був заарештований НКВС та етапований до тюрми у Кустанаї (Казахстан)3. Дружина Кримського порадила Пріцаку звернутися до колеги свого чоловіка по роботі в Українській академії наук – Наталії Полонської-Василенко. Саме вона передала юному аспіранту пакунок документів А. Кримського, серед яких опинився арабський рукопис твору Павла Алепського. У 1942 р. Омелян Пріцак був змушений виїхати з Києва до Львова, де й зробив частковий переклад цього рукопису українською мовою (робочі зошити О. Пріцака також представлені на виставці). З часом Омелян Пріцак був змушений емігрувати до США. Таким чином Київський список твору Павла Алепського опинився за океаном.
За кордоном Омелян Пріцак зробив карколомну кар’єру вченого-сходознавця, зокрема протягом 1973-1989 рр. він очолював Український науковий інститут при Гарвардськму університеті (США). Зі здобуттям Україною незалежності, він отримав змогу повернутися на Батьківщину – протягом 1991-1996 рр. Омелян Пріцак займав посаду директора Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України. Помер О. Пріцак у 2006 р., а вже наступного року рукопис твору Павла Алепського повернувся до Києва разом із бібліотекою вченого (згідно його заповіту). Нині він знаходиться на постійному зберіганні у Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Драматична історія цього старовинного рукопису є яскравим, але, на жаль, рідкісним прикладом повернення з закордону до України важливого історичного документу (артефакту). Зовсім нещодавно Київський список твору Павла Алепського було видано вперше – разом із перекладом російською мовою та коментарями його видання здійснила старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України, кандидат філологічних наук Юлія Іванівна Петрова4.
Єпископ Ерзурумський, вікарій Дамаської єпархії Антіохійської Православної Церкви Кайс (Садік) та старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України, кандидат філологічних наук Юлія Іванівна Петрова біля копії портрету Антіохійського патріарха Макарія з «Царського титулярника» 1672 р.
Друк Київського списку рукопису Павла Алепського є надзвичайно важливим з огляду на його повноцінне введення у широкий науковий обіг. Річу тому, що твір Павла Алепського викликає глибоке зацікавлення не лише українських вчених. Автор детально описав обставини своєї подорожі землями сучасних Сирійської Арабської Республіки, Турецької Республіки, Румунії, Республіки Молдови, України, Російської Федерації. Вчені з вищеназваних держав розглядають цей твір як безцінне джерело для дослідження історії власних країн у ранньомодерну добу. Ще з XIX ст. значну увагу твору «Подорож Антіохійського патріарха Макарія» приділяють також у Великобританії та Франції, де зберігаються два з чотирьох нині відомих списків цього твору – у Британському музеї та Національній бібліотеці Франції.
Єпископ Ерзурумський, вікарій Дамаської єпархії Антіохійської Православної Церкви Кайс (Садік) оглядає виставку «Земля козаків» очима сирійського мандрівника XVII ст.» у Національному заповіднику «Софія Київська»
Наразі активно працює міжнародна група вчених, яка має на меті аналіз та узгодження всіх чотирьох арабських рукописів, у яких зберігся твір Павла Алепського, для підготовки критичного видання у майбутньому (загальне керівництво роботою групи здійснює Іоана Феодоров з Інституту досліджень Південно-Східної Європи Румунської академії). У 2011 та 2013 рр. у Бухаресті відбулися міжнародні колоквіуми, присвячені дослідженню спадщини Антіохійського патріарха Макарія та архідиякона Павла Алепського, а у 2015 р. учасники цього проекту провели подібний захід у Києві (на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Виставка «ЗЕМЛЯ КОЗАКІВ» ОЧИМА СИРІЙСЬКОГО МАНДРІВНИКА XVII ст.» у Національному заповіднику «Софія Київська» також відбулася за дієвої підтримки учасників цього міжнародного проекту – Юлії Іванівни Петрової (Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ) та Віри Георгіївни Ченцової (Об’єднана дослідницька лабораторія 8167 Схід та Середземномор’я, Університет Париж-Сорбона). Варто зазначити, що виставка, присвячена творчості Павла Алепського, взагалі відбувається вперше (про подібні виставкові проекти за кордоном невідомо). Отже, даний виставковий проект є вагомим внеском української сторони у справу дослідження та популяризації цього актуального в міжнародному контексті історичного джерела.
Нетудихаткін Ігор – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська», куратор виставки «Земля козаків» очима сирійського мандрівника XVII ст.». Коло наукових інтересів: український портретний живопис XVI - XVIII ст., історія Андріївської церкви у Києві, старожитня українська кухня XVII- XVIII ст.
1. У XIX ст. з т. зв. Дамаського списку твору Павла Алепського (з 1913 р. рукопис зберігається у Санкт-Петербурзі) було зроблено декілька копій, одна з яких лягла в основу відомого перекладу твору Павла Алепського російською мовою, який виконав арабіст сирійського походження, викладач Лазаревського інституту у Москві Георгій Муркос (1846-1911). Див.: Павел Алеппский (архидиакон). Путешествие антиохийскаго патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном архидиаконом Павлом Аллепским (по рукописи Московского Главного Архива Министерства Иностранных Дел). – Москва, 1896-1900.
2. Монастир Різдва Богородиці у Сейданаї – це православна жіноча обитель у Сирії, яка була заснована візантійським імператором Юстініаном у VI ст. н.е. (з самого початку монастир перебував під юрисдикцією Антіохійського патріарха).
3. Агатангел Кримський помер невдовзі після арешту – 25 січня 1942 р.
4. «Путешествие патриарха Антиохийского Макария». Киевский список рукописи Павла Алеппского/ издание, перевод, комментарии, предисловие Ю.И. Петровой; под ред. В.С. Рыбалкина. – К.: Институт востоковедения им. А.Е. Крымского НАН Украины, 2015. – 268 с.