У зв’язку з бурхливим розвитком української умми інтерес до неї як із боку пересічних громадян, так і з боку науковців, зростає. Розвиток українського ісламознавства відбувається під впливом європейських традицій, де дослідження ісламу розвивалися як складова частина орієнталістики загалом. Ще кілька років тому можна було казати хіба що про початкову стадію досліджень ісламу як окремої галузі в Україні, оскільки безпосередньо цією релігією займалася лише незначна кількість фахівців і ще не існувало помітної кількості вагомих праць про її особливості в Україні. Однак нині вже можна казати про певні зрушення в цій сфері.  

Так, протягом останніх років було створено сектор ісламознавства у відділенні релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. Крім того, на базі кафедри релігієзнавства в Національному університеті «Острозька академія» з 2009 року працює центр перекладу священних текстів із мов оригіналу. Особливо важливим тут є те, що наголос робиться на перекладі українською тих священних текстів юдаїзму, християнства та ісламу, яких немає в російських перекладах, і які, до того ж, є слабко дослідженими й на Заході. Від вересня 2009 року при Молодіжній асоціації релігієзнавців працює Центр академічного ісламознавства (його очолив Денис Брильов). У Криму розпочала роботу громадська організація «Кримський науковий центр ісламознавства», на чолі з Айдером Булатовим, основним завданням якої є моніторинг етноконфесійної ситуації у Криму, розробка системи прогнозування і попередження міжконфесійних конфліктів у Криму. З січня 2010 року в Інституті філософської науки та освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова започатковано проект сертифікатну програму «Ісламознавство» (керівник - Денис Брильов).  

Поряд з вищеназваними порівняно молодими центрами дещо довше працюють очолюваний Миколою Кирюшком Український центр ісламознавства та Центр близькосхідних досліджень (керівник – Олександр Богомолов), останній із них приділяє особливу увагу вивченню питань, пов’язаних із мусульманськими та іншими меншинами на території України, політичним ісламом (ісламський фундаменталізм та інші ісламські ідеології), міграційними потоками зі Сходу на Захід, питанню реінтеграції депортованих народів у Криму тощо. Тож цілком можна ствердити, що в наш час зацікавлення ісламом зростає, а в українському релігієзнавстві з’являється помітний прошарок ісламознаців.

Сучасні вітчизняні дослідження ісламу й життя мусульманської спільноти спираються на певну традицію. Початки осмислення світу ісламу маємо ще у церковних полемічних трактатах із властивою їм місіонерською тенденційністю, наприклад таких, як «Алкоран Магомета, знищений Кохелетом» ректора Києво-Могилянської колегії Іоаннікія Галятовського (кінець ХVII ст.) – перший написаний на териіторї України твір, присвячений безпосередньо Корану. Окремі аспекти контактів України з мусульманськими сусідами розглядалися у працях Дмитра Яворницького, Михайла Грушевського та інших авторів. Однак найвищого розвитку українське ісламознавство досягло у школі Агатангела Кримського, яку було насильницьки ліквідовано як науковий напрям у 30-ті рр. ХХ ст. у зв’язку з її «релігійним ухилом»¹. Цьому дослідникові належать праці, які становлять базу для сучасних досліджень ісламу і релігійності мусульман.² У 1990-ті роки, після тривалої перерви, з’явились перші публікації з питань ісламу³. Дисертації з мусульманської проблематики починають захищатися в Інституті філософії НАН України. Крім того, було створено Інститут сходознавства ім. А. Кримського, серед дослідницьких тем якого одне з центральних місць посідає й іслам.

У подальшому дослідження розпочались за такими основними напрямами:

1) дослідження Корану (праці Я.Полотнюка, В.Рибалкіна і В.Лубського та ін. Особливо слід відзначити першу і єдину в Україні працю, присвячену тафсіру (коментуванню Корану), здійснену Т.Приходько⁴);
2) вивчення окремих течій в ісламі. Серед праць про містично-аскетичні течії ісламу, необхідно відзначити кандидатську дисертацію «Людина в містичній парадигмі: антропологічна доктрина суфізму» Олега Яроша⁵, а також статті С.Ткача, О.Мартиненко, та інших дослідників;
3) студії з політичного ісламу та мусульманських політичних угрупувань (Л.Маєвська, І.Куліш, О.Богомолов та інші дослідники)⁶;
4) питання війни та миру і ставлення мусульман до них⁷ (у цьому контексті слід відзначити й дисертацію «Джихад як складова концептів війни і миру в ісламі» Абу Ал-Руба Емада Мустафи⁸).

Не обійдено увагою дослідників і розробку політологічного підходу до вивчення взаємозв’язку ісламу зі світовою політикою та політичними процесами в окремих країнах (Р.Джангужин, М.Кирюшко, О.Богомолов,  І.Семиволос та інші)⁹. Особливо тут відзначилася С. Зінько, яка протягом чотирьох років видала дві монографії: «Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах» (Л., 2009) та  «Іслам у сучасній світовій політиці» (Л., 2005). Мають місце й публікації про роль ісламу в світовій культурі, про мусульманські святині України тощо.

В Україні також розпочато дослідження з шаріату. Особливе значення тут має науковий доробок М.Лубської, зокрема, її докторська дисертація «Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен»¹⁰. Досліджуються місце й роль жінки в ісламському світі (це є особливо актуальним із огляду на те, що сучасні світські, європейські та мусульманські уявлення про жінку та її роль у сімейно-шлюбних стосунках є яскраво відмінними). Також розпочато систематичні дослідження у галузі історії ісламу, його особливостей на землях сучасної України¹¹.

Останніми роками плідно досліджується історія ісламу та мусульманської цивілізації в Криму¹². Особливо цікавими в  цьому плані є монографія Е. Муратової. «Ислам в современном Крыму: индикаторы и проблемы процесса возрождения» (Симферополь, 2008) та колективна монографія «Ислам в Крыму: очерки истории функционирования мусульманских институтов» (Симферополь, 2009).

Іслам є наднаціональною релігією, але на території України він виявився тісно пов’язаним з національним самозбереженням і відродженням тюркомовних народів, які мешкають на українських землях, що зумовило активне дослідження етнічного складу українських мусульманських громад¹³. Особлива роль у збереженні й відродженні ісламської традиції належить в Україні кримським та волзьким татарам, а також представникам діаспорних груп інших тюркомовних народів.

Аналізувати процеси у мусульманському середовищі, які продовжуються і далекі від свого завершення, особливо складно. Труднощі, зокрема, викликано тим, що мусульмани України переважно живуть дисперсно у різних областях, містах та селах. Проте маємо й місця компактного поселення мусульман. Насамперед, це – Автономна Республіка Крим, деякі міста Луганської області, Донецької та Херсонської областей. Є мусульмани у таких великих  містах як  Харків, Київ, Одеса й  Вінниця. Громади мусульман діють і на західних землях України (Львові та інших містах). Результати дослідження процесів у середовищі мусульман втілилися у серії публікацій, що висвітлюють сучасний стан мусульманської спільноти в Україні¹⁴.

Серед досліджень із ісламу важливе місце займають соціологічні дослідження. Зокрема, цікавим є вивчення релігійності кримських татар, проведене Асоціацією “Арраїд” під керівництвом Н. В. Пророк, Муаза абу Обейда. У 2003-2004 рр. під керівництвом М.Кирюшко було здійснено комплексне соціологічне дослідження на тему «Мусульмани в українському суспільстві».  У жовтні-грудні 2005 року Молодіжна Асоціація релігієзнавців провела дослідження, що висвітлювало національну, релігійну та соціальну самоідентифікацію студентів київських навчальних закладів (серед них і мусульман). Крім того, варто відзначити ряд соціологічних досліджень релігійної ситуації в Криму. На тлі таких досліджень активізуються й студії з міжконфесійних відносин і перспектив міжконфесійного діалогу Кирюшко М.І.

Останнім часом українському читачеві стали доступні оригінальні твори турецьких авторів із цінними відомостями про мусульман Криму в середні віки¹⁵. Було здійснено перевидання книги Ісмаїла Гаспринського (Ізмаїла Гаспрали) «Русское мусульманство. Мысли, заметки и наблюдения мусульманина», у якій він обстоював ідеї гуманізму, світськості освіти, плідної співпраці мусульманської та християнської цивілізацій. З’явилися й переклади з арабської, зроблені молодими науковцями М.Якубовичем та Д. Шестопальцем.

Існує група суто релігійних джерел, що дають багатий матеріал дослідникові. Так, видано низку творів авторитетних мусульманських учених в українських та російських перекладах. Декілька перекладних творів, зокрема, присвячено Корану. З’являються публікації, спрямовані проти релігійно-політичного екстремізму, релігійних авторів¹⁶. Джерелами для дослідження ісламу в Україні є ряд журналів («Релігійна панорама», у розділі якого «Релігія і сучасний світ» висвітлюються питання мусульманської віри, а також «Східний світ», «Сходознавство», «Близькосхідний кур’єр», «Новости Центральной Азии и Кавказа»), що виходили у різні роки та виходять нині, а також неперіодичні видання («Культура народов Причерноморья», «Востоковедческий сборник» та ін.).

Проте, розробки українських авторів із цих тем здебільшого  є лише першими підходами до теми і потребують свого подальшого розвитку. Газети, що видаються духовно-адміністративними центрами мусульман та ісламськими громадськими організаціями, містять багатий фактичний матеріал, який також потребує наукового аналізу. Однак ці видання здебільшого є малодоступними, оскільки або виходять вкрай нерегулярно («Наш дом – Украина»), або припинили своє існування («Аль-Баян»), або зберігаються лише видавцями – духовними управліннями («Минарет», «Дуслык», «Авдет», «УММА», «Украина и исламский мир» тощо) чи громадськими організаціями («Арраид»), часто в неповних комплектах. Повних колекцій більшості з цих видань не мають ані Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, ані Національна парламентська бібліотека України. Позитивно відзначити тут можна хіба що Кримськотатарську бібліотеку ім. І. Гаспринського (Сімферополь), котра володіє гарною колекцією літератури з ісламу.

Розширений варіант статті з детальною бібліографією ісламознавчих досліджень в Україні опубліковано у: Релігієзнавство в Україні. В 2-х томах. Книга друга. За наук. ред. А.Колодного. – К.: Українська асоціація релігієзнавців, 2010. – С.220-240.

1. Кирюшко Н. И. Украина отмечает годовщину выдающегося исламоведа // Арраид. – 2001. – № 1; Ісламознавчі студії в науковій спадщині академіка А. Кримського // Українське релігієзнавство. – 2004. – №3-4. – С.183-190.
2. Кримський А.Ю. Мусульманство і його будучність. – Л., 1904; Крымский А. Источники для истории Мохаммеда и литература о нем. – М., 1902; Крымский А.Е. История мусульманства. Самостоятельные очерки, обработки и дополненные переводы из Дози и Гольдциэра. – М., 1904; Крымский А.Е. Суры старейшего периода. Перевод и объяснения // Лекции по Корану, читанные в 1905 г. Приложение к “Истории мусульманства”. – М., 1905.
3. Лубський В.І. Сучасний іслам і питання війни і миру. – К., 1990.
4. Приходько Т.Б. Розвиток мусульманської традиції коментування Корану (Х-ХV століття): на прикладі пояснення есхатологічних сюжетів. Дис. канд. істор. наук. – К., 1996.
5. Ярош О.А. Людина в містичній парадигмі: антропологічна доктрина суфізму: Дис... канд. філос. наук – К., 2001.
6. Лубський В.І., Куліш І.В. Соціально-історичні та політичні джерела виникнення ісламського фундаменталізму // Українське релігієзнавство. – 2004. – № 3-4. – С.49-59; Канах А. Відносини “Захід – Схід” через призму ісламського фундаменталізму // Українське релігієзнавство. – 2006. – № 37. – С.78-85; Абаджиев  Ю. Исламский фундаментализм и глобальный терроризм как угроза безопасности в ХХІ в. // Інформаційно-аналітичний бюлетень “Проблеми безпеки особистості, суспільства, держави”. – №8. – 2008. – С.37-40; Добродум О. Сучасний іслам і екстремізм в Інтернеті // Інформаційно-аналітичний бюлетень “Проблеми безпеки особистості, суспільства, держави”. – №8. – 2008. – С.123-127.
7. Лубський В.І.Проблеми війни і миру в контексті віроповчальних систем основних релігій світу: Дис.д.філос.н. – К.,1997; Семчинський К.В. Проблеми війни у працях ісламських мислителів ХХ ст.. // Українське релігієзнавство. – 2004. – № 3-4. – С. 43-49; Семчинський К.В. Компаративний аналіз доктрин “справедливої війни” в ісламі та християнстві // Українське релігієзнавство. – 2006. – № 37. – С.68-78.
8. Абу Ал-Руб Емад Мустафа. Джихад як складова концептів війни і миру в ісламі. – Дис. к. філос. н. – К., 2008. – 178с.
9. Джангужин Р. Ісламське питання в Центральній Азії // Центральна Азія: геостратегічний аналіз та можливості для України. – К., 2001; Джангужин Р. Конфессиональная самоидентификация как способ ориентации в социально-политическом пространстве: К проблеме становления политического ислама в Украине // Дуслык. – 2001. – № 1. – С.11-18 та ін.
10. Лубська Марія Володимирівна. Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен. Дис... д-ра філос.  Наук. – 2008.
11. Полотнюк Я. Мусульманська культура на території сучасної України // Історія релігій в Україні. – Вип.3. – Л., 1993. – С.100-102; Кирюшко М. Іслам на українських землях // Історія релігії в Україні. – К., 1999. – С.456-478; Муратова Э. Возрождение ислама в контексте государственной политики Украины // Ученые записки ТНУ. Серия «Политические науки». – Симферополь, 2004. – Т. 17 (56), № 1. – С. 101-106.; Муратова Э. Роль исламского фактора в процессе реализации национальных интересов Украины // Ученые записки ТНУ. Серия «Политические науки». – Симф., 2007. – Т. 20 (59). –  №1. –С.97-102 та ін.
12. Мавріна О.С. Виникнення та становлення Кримського ханату (XV століття): дис... канд. іст. наук – К., 2005; Хайрединова З.З. Возникновение и развитие Таврического магометанского духовного правления (конец XVIII - начало XX вв.): Дис... канд. ист. наук. – Симф., 2003.
13. Галеева М.Г. По следам древних предков: Репортаж о киевских татарах. – К., 2000; Кирюшко М. Етнозберігаюча роль ісламу в житті тюркомовних народів України // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення. – К., 1998; Кирюшко Н. И. Ислам и национальное самосохранение тюркоязычных народов в Украине в ХХ столетии // Арраид. – 1998. – № 1 та ін.
14. Кирюшко Н.И. Интересен ли ислам украинскому обществу? // Арраид. – 2000. – № 3; Габриелян О.А. Система раннего предупреждения межэтнических конфликтов в Крыму: теоретическое обоснование практики предупреждения конфликтов // Ученые записки Таврического национального университета. – Том 16: Политические науки. – Симф., 2003. – №1. – С.3-21; Зуєв К.О. Іслам у Східній Україні: його сутність та історичні трансформації : дис... канд. філос. наук. – К., 2007.
15. Іналджик Галіль. Османська імперія. Класична доба 1300-1600. – К., 1998; Книга путешествия. Турецкий автор Эвлия Челеби о Крыме (1666-1667). – Симферополь, 1999; Эвлия Челеби. Книга путешествий. Походы с татарами и путешествие по Крыму (1641-1667). – Симферополь, 1996.
16. Ас-Сайид Ахмад ибн Зейний Дахлян. Заблуждение ваххабистов. – К., 1998; Ахмед Тамим. Ислам против экстремизма и насилия // Мусульмане. – 2000. – № 1.