FacebookMySpaceTwitterDiggDeliciousGoogle BookmarksTechnoratiLinkedin

Авторська колонка

Володимир Маслійчук. Ідеали (про українського прозаїка непошанованого в торічні ювілеї)


2014-06-23-masliychuk
Парубок, що вправляється в дівчачому вихованні і, врешті, одружується на викликаній учительці для цих же панночок, постать виразно антифранцузького спрямування (французька мова – мова революції та «розпусти»), що на той час і не дивно, виразний прихильник становості у освіті і недопущення до вивчення наук і рукоділля представників «низших сословий». Не зовсім хороші характеристики для світоча. Його ранні твори, що він або не підписував, або ховав за псевдонімом Фалалей Повинухин, друковані в «Украинском вестнике» теж не перевидані так добре показують Квітку, навіть стилістично, його погляди і упередження. Твори українською Квітка почав писати лише на початку 30-х рр. XIX ст. під впливом молодих харківських романтиків.

Детальніше...

Роман Дубасевич. Сновиди війни (Повна версія)


2014-08-11-dubasevichНа превеликий жаль, ані Майдан, ані Крим, ані перші місяці АТО не стали останнім випробуванням для України. Тепер величезні внутрішні досягнення українського громадянства опинилися під значно серйознішою зовнішньою загрозою – військовою агресією з боку Росії, яка може перекреслити усі здобутки: і звільнення від кривавого і корумпованого диктатора, і високу громадянську активність, і, зрештою, що найгірше – позбавити нас шансу на майбутнє. Подолавши внутрішнього, Україна може зазнати нищівної поразки від сильнішого зовнішнього агресора… Отже, найбільша небезпека чигає на Україну саме зараз, коли, здавалось, АТО ось-ось завдасть останнього удару по сепаратистам. І це не магічне мислення, яке через якийсь ліберальний мазохізм хоче вкрасти вистраждану перемогу в українського війська, а сумна геополітична реальність.

Детальніше...

Андрій Портнов. Україна та її «далекий схід». Про галицький редукціонізм та його генеалогію

2014-08-01-portnovВ уявлення про еталон гомогенності й чистоти України два обличчя. Перше з них: наївна віра в те, що «правда» звільнить мешканців сходу від радянських нашарувань та матиме цілющий ефект, дозволить їм повернутися до національної «нормальності». Другим обличчям є переконаність: ніщо вже не допоможе окрім ампутації (при чому, для добра і України, і Донбасу). В обох випадках нинішній стан свідомості Донбасу описується як статичний та ненормальний… Політична актуальність галицького редукціонізму полягає в тому, що він  перекладає головну відповідальність за трагедію Донбасу з місцевих еліт та зовнішньої інтервенції на населення регіону. Розповіді про еталонну Україну, що «колядує», блокують інтелектуальний пошук раціональних формул співіснування різних Україн в рамках однієї політичної спільноти.

Детальніше...

Сергій САВЧЕНКО. ЗРУСИФІКОВАНІСТЬ – НАШЕ БАГАТСТВО!

2014-07-14-savchenkoСвідомий вибір української мовної ідентичності і далі є епізодичним, бо спричиняється не суспільною необхідністю чи зростанням престижності мови, а суб'єктивним чинниками, наприклад, майже релігійним актом «навернення в українство». За останній рік такі випадки помітно почастішали, але вони нездатні створити тривалу і масштабну тенденцію. Наразі не існує жодних об'єктивних факторів, які би спонукали вивчати українську мову, масово переходити на щоденне спілкування українською хоча би в одній сфері суспільного життя. В Україні можна зробити будь-яку кар'єру, не володіючи державною мовою і відверто її зневажаючи.

Детальніше...

Володимир МАСЛІЙЧУК. Ось така вона наша радянська історіографія


2014-06-23-masliychukРозміщена на historians стенограма розповіді Ярослава Дзири 1988 р., попри те, що значна кількість фактів, про які розповів  респондент, відомі, не може не вразити. Суцільні проблеми списування, репресивних органів, з домішком антисемітських інтенцій та мовних характеристик. Найголовніше, констатація фахової неспроможності українських радянських істориків  (нагадаю, сам Ярослав Дзира – філолог «за освітою і за дисертацією») ані належно видати джерела, ані бодай неодноманітно висвітлити історичний процес. Радянська історіографія як «неодноманітне і багатошарове явище» (так зазначено в одній із сучасних академічних характеристик) постає  дуже одноманітною і зовсім не багатошаровою.

Детальніше...

Вікторія НАРІЖНА. Досвід буття в колективному тілі

2013-09-23-narizhnaМи разом пережили унікальний досвід занурення в щось глибоко архаїчне, дуже базове. Подивіться — пережите нами на Майдані прекрасно вписується в матрицю міфу, в матрицю епосу, а значить, має велику архетипічну, читай смислотворчу вагу. Якщо ми дійсно стали на шлях народження тієї нації, яку з таким трудом виношували більше двадцяти років, то кращого старту не придумаєш. Саме з цього ми і мали почати — з регресу до оральної стадії та створення власного міфу.

Детальніше...

Данило Ільницький. Бодя Солч

Данило Ільницький. Бодя СолчВластиво, його погляд свідчить про новий тип героя – не революціонера-крикуна (архетип з минулого), а щирого активіста з добрими очима, науковим доробком за плечима та ідеями в голові.

Детальніше...

Ярослав ДЕНИСЕНКО. Студентські наукові організації в університетах країн ЄС: приклад Польщі

2014-05-05-denysenkoПереконаний, що досвід діяльності студентських наукових організацій в країнах ЄС варто використовувати в Україні. Проте автоматичне копіювання готових шаблонів і макетів не переведе студентську науку на європейські рейки, тому всі практичні елементи необхідно обов’язково пристосовувати до українських реалій.

Детальніше...

Володимир Склокін. Про релятивізм, наукову коректність та відповідальність інтелектуалів (з приводу лекції Алєксєя Міллєра «Україна між ЄС та Росією» в Інституті наук про людину)

Володимир Склокін. Про релятивізм, наукову коректність та відповідальність інтелектуалів (з приводу лекції Алєксєя Міллєра «Україна між ЄС та Росією» в Інституті наук про людину)Я певний час вагався, чи варто писати цю колонку. Історики зазвичай реагують на писані тексти, що дає можливість точно процитувати автора і по можливості уникнути звинувачень у перекручуванні та маніпуляціях. У даному ж разі йдеться про публічну лекцію, яка не була записана на відео, що значно ускладнює можливість точного цитування. Втім, я все ж вирішив написати цей текст з трьох основних причин. По-перше, полеміка з тезами Міллєра є важливою для кращого розуміння специфіки тієї інформаційної кампанії, що її зараз проводить Росія проти України. По-друге, цей випадок є доброю нагодою поговорити про роль і відповідальність науковців та інтелектуалів у сучасному світі. Ну і найважливіше – ставкою в цій дискусії є долі і життя мільйонів людей, зокрема і моєї родини.

Детальніше...

Андрій Портнов. Люстрація та інститути національної пам’яті у посткомуністичній Європі

Андрій Портнов. Люстрація та інститути національної пам’яті у посткомуністичній ЄвропіПід однаковими назвами нерідко ховаються кардинально різні речі. Про це часто забувають, говорячи про Інститути національної пам’яті в різних країнах Центральної та Східної Европи. Посткомуністична трансформація майже всіх країн цього реґіону відбулася як компроміс між частиною комуністичних і частиною опозиційних еліт. У багатьох новопосталих державах виникли інститути національної пам’яті, для яких головним предметом вивчення став комуністичний досвід та опозиційні щодо нього рухи. Для одних ці інститути перетворилися на своєрідну «історичну поліцію» та інструмент «полювання на відьом», для інших – у спробу відплати «за заслугами» і жертвам, і співробітникам комуністичних режимів.

Детальніше...

Додаткова інформація