FacebookMySpaceTwitterDiggDeliciousGoogle BookmarksTechnoratiLinkedin

Авторська колонка

Андрій Портнов. Люстрація та інститути національної пам’яті у посткомуністичній Європі

Андрій Портнов. Люстрація та інститути національної пам’яті у посткомуністичній ЄвропіПід однаковими назвами нерідко ховаються кардинально різні речі. Про це часто забувають, говорячи про Інститути національної пам’яті в різних країнах Центральної та Східної Европи. Посткомуністична трансформація майже всіх країн цього реґіону відбулася як компроміс між частиною комуністичних і частиною опозиційних еліт. У багатьох новопосталих державах виникли інститути національної пам’яті, для яких головним предметом вивчення став комуністичний досвід та опозиційні щодо нього рухи. Для одних ці інститути перетворилися на своєрідну «історичну поліцію» та інструмент «полювання на відьом», для інших – у спробу відплати «за заслугами» і жертвам, і співробітникам комуністичних режимів.

Детальніше...

Наталя Лаас. «Радянське» та «російське»: криза тактики «ввічливого непомічання»

Наталя Лаас. «Радянське» та «російське»: криза тактики «ввічливого непомічання»Коли у листопаді минулого року мені запропонували попрацювати для сайту Historians, я аж ніяк не думала, що підготовка матеріалів та спілкування з колегами буде відбуватися в революційній та напіввоєнній гарячці. Мій задум як редактора від самого початку був досить простий. Як історик, що спеціалізується передусім на радянському минулому, мені хотілося подискутувати про проблеми своєї царини. Й серед інших матеріалів свідомо й цілеспрямовано добирала ті, в яких обговорюють у суголосний з моїми переконаннями спосіб перспективи радянської історії. Загалом, принципи, якими я керувалася при доборі текстів на сайт всі ці місяці, й досі залишаються актуальними…

Детальніше...

Владимир Рыжковский. Политика как волонтерство и призвание

Владимир Рыжковский. Политика как волонтерство и призваниеОт Майдана веяло архаикой «черной рады» с первого месяца стояния. Горе, жертвы и победы эту архаику отнюдь не уменьшат, а наоборот скорее умножат. Пролитая кровь, погибшие люди, риторическая апелляция к «народу», символически оформленные при помощи нарочитых ритуалов создают мощные образы коллективного страдания и борьбы в прошлом, настоящем и задает горизонт ожиданий будущего. Политическая пустота, создававшаяся на протяжении долгих лет театральной псевдо-политики и разверзшаяся сейчас между столь сиротливой оппозицией и анархичной стихией «народа» заполнится довольно быстро… Те, кого объединила смерть были разными. Собственно такими, каким был и сам Майдан. Правыми и левыми, либеральными и аполитичными. Смерть способна парализовать мысль, в то время как идеология или цинизм позволяют найти смысл в бессмысленном.

Детальніше...

В’ячеслав ГУК. КРИМCЬКА ТАРАПАТА, АБО РОЗДУМИ КРИМЧАКА

2014-03-07-huckЩо таке Крим, власне, для мене, кримчака? Напевно, це значно більше, ніж просто місце народження і Батьківщина, дорожче, ніж просто земля, де лежать кістки моїх пращурів. Мабуть, народившись на цій землі, відчуваєш її все життя, де б ти не жив, вона присутня в моїй душі, думках і мріях. Я народився і виріс у Криму, у місті Саки, але це геть не завадило мені стати україномовним письменником, хоча навколо мене було переважно російськомовне оточення… Тому Крим для мене – це не лише земля мого народження, але й місце мого розвитку як українського письменника… Прикметно ще зауважити, що згубною спокусою майже всіх кримських політиків завжди було бажання перейматися напередодні виборів мовною ситуацією в Криму. Таким чином ці люди заробляли собі відповідні бонуси на майбутнє, роздмухуючи мовну проблему, якої в Криму ніколи не існувало. Головне тепер, переконаний, шукати те, що нас усіх може об’єднати, а це, гадаю, може бути саме культура. Мені завжди хотілося, щоб україномовні письменники приїжджали до нас, зустрічалися з читачами, проводили зустрічі наприклад, зі студентами філологічного відділення Сімферопольського державного університету... 

Детальніше...

Світлана ПОТАПЕНКО. Про «привабливість» метрополії (кілька міркувань)

2014-02-17-potapenkoНа ці роздуми мене наштовхнула фраза відомого російського дослідника «українського питання» в Російській імперії Олексія Міллера. У висновках до своєї, вже класичної, монографії про український національний рух другої половини ХІХ ст., науковець зазначав, що тогочасна економічна і політична відсталість Російської імперії підривала «привабливість Росії як центру інтеграційного тяжіння для еліт окраїн імперії». Із цією тезою важко не погодитися, як і з тим, що запізніла модернізація імперії Романових зіграла свою фатальну роль у провалі імперської асиміляторської політики й у тому, що концепція побудови «великої російської нації» врешті не була реалізована.

Детальніше...

Володимир МАСЛІЙЧУК. Чарівне, таке чарівне слово

2014-02-09-masliychuk«Люстрація»  слово розмаїтої етимології, одне із головних тлумачень – це «очищення», очищення від минулого складне у моральному плані, але неминуче. Історик дивиться на все те із фуколтіанським захопленням: ось воно розщеплення старих позитивностей, функціонування археології знання. Наразі історик відчужений від пам’яті і архів лише голос влади. Персоніфіковане знання, усна історія, особистісний мемуар нині в моді. Пошук тяглостей не потрібен – потрібен розрив. Історія давно вже в інших нішах. Поняття «люстрації» уже далеко не історичне, в українському випадку – це слово «паразит» політичної риторики, бажання видати бажане за дійсне, порозважатися на шпальтах.

Детальніше...

Вікторія НАРІЖНА. Дніпропетровськ: після бійні

2013-09-23-narizhnaДніпропетровськ пройшов через усі українські революції (а наша незалежність обростає ними з карколомною швидкістю) спокійно. Всі звикли вважати, що дніпропетровська влада завжди діє зважено і залишає шляхи до відступу, а тому не кидається бездумно вислужуватися перед Києвом. А відбулося ось що — Дніпропетровську переконливо пояснили, що вислів «не перше місто, але й не друге» більше його не стосується. Що з міфами про «кузню кадрів», про непереможну дніпропетровську мафію, про нашу особливість і гоноровість доведеться розставатися. Що віднині Дніпропетровськ — лише західна провінція великого Донецького Краю.

Детальніше...

Андрій Портнов. Історії Historians

2014-01-27-portnovВ академічній, як у кожній іншій, спільноті існують свої правила виживання. Чи не головне таке правило в Україні: триматися певної групи й критикувати людей винятково з-поза групи. Я невипадково написав: людей, а не тексти, адже у нашому просторі квітне презумпція персоніфікованості критики, коли її об’єктом є не ідеї, а людина, яка їх висловила. Мені ДУЖЕ хотілося б, аби наш сайт, хоча б трішечки підважив ту презумпцію. Нам залежить на заохоченні справжніх дискусій, і мені здається, що інколи це навіть вдавалося. Хоч дискусійний потенціал деяких текстів був використаний не повністю…

Детальніше...

Михайло ГАУХМАН. Прогулянки Луганськом, або страсті за Українами

Михайло ГАУХМАН. Прогулянки Луганськом, або страсті за УкраїнамиОстаннім часом, через провал української евроінтеґрації та появу Евромайдану, знову стало актуальним питання Донбасу, більшість населення якого забезпечує виборчими перемогами «реґіоналів» та не підтримує европейських прагнень. Серйозні науковці в таких випадках звертаються до результатів соціологічних опитувань, в яких наголошено на відмінностях у тожсамости мешканців різних реґіонів і подібности масових вартостей. Але чи існують ґрунтовні соціологічні опитування, присвячені масовим символам і переконанням? Звернуся, як завжди, до власного життєвого досвіду, а також до наявних культурних орієнтацій і політичних позицій моїх співвітчизників за малою батьківщиною. Та й трохи гумору не завадить для обговорення такої серйозної теми.

Детальніше...

Ігор СЕРДЮК. Простір historians: у кризі, з кризою й усупереч кризі

2014-01-20-serdyuk«Наш сайт починає працювати 1 січня Нового року, в якому вочевидь ми житимемо у кризі, з кризою й усупереч кризі» – такими словами розпочиналося звернення редакції до читачів Нistorians.in.ua два роки тому. Зрештою, невідомо чи існував би Нistorians.in.ua, як би не ота повсюдна криза – в економіці, політиці, освіті, науці, мізках. Можливо, редактори сайту зараз успішно б викладали історію в українських вишах, або були б сумлінними співробітниками наукових установ. Криза не тільки пригнічує, вона й стимулює, спрямовує на пошуки нових шляхів. У таких пошуках і народився й зростає Нistorians.in.ua як «неофіційна» ініціатива» істориків.

Детальніше...

Додаткова інформація