Оголошення

Дисципліни, у фокусі і на перетині яких знаходиться урбаністична теорія – міська соціологія, соціальна і урбаністична антропологія, cultural studies, географія (human geography), економічна географія, чи ґендерні студії – дедалі частіше починають звертати увагу на проблему оновлення міст. Політики і репрезентації міського оновлення в світлі міждисциплінарних досліджень постають знаками гострих просторових і соціальних проблем, які стоять на заваді того, що можна назвати справедливим розвитком міста. Знищення історичної забудови під тиском капіталу і/або її псевдоісторичне відтворення у вигляді комерційних девелоперських проектів (Контрактова Площа, Воздвиженка) приховують відсутність дієвої концепції збереження історичного спадку (у пост-радянських містах), а заклики до музеєфікації історичних кварталів унеможливлюють вироблення консенсусу між функціональністю, зручністю для жителів і консервацією. За владними дискурсами оновлення, в тому числі і економічної модернізації стоять дедалі сильніші джентрифікаційні процеси і витіснення локальних спільнот, втрата публічними просторами своїх традиційних функції і їх комерціалізація, виключення мешканців і окремих користувачів простору (не споживачів) із самого простору, а також усунення всіх зацікавлених із сфери створення просторів і прийняття містобудівних рішень. Репрезентації оновлення перетворюються таким чином на ще один з механізмів захоплення простору капіталом, який прагне «просторово зафіксувати себе» (Девід Харві). Репрезентаційні медіа-стратегії, пов’язані з оновленням міст і містобудуванням, так званим «брендингом», комерційним просуванням міст часто використовуються владою для приховування недостатньої чи навіть нульової прозорості та ефективності змін у міському просторі, натомість пропонуючи замість гетеротопії значень одноманітні варіанти зчитування міських смислів і використання просторів (Євро-2012: «Київ – місто футболу»). Приватизація і/або комерціалізація публічних просторів під виглядом їх оновлення в українських містах в останнє десятиліття стала виключно поширеним явищем. В таких умовах постає питання – чи можлива справедлива ревіталізація міського простору із залученням його мешканців до механізмів прийняття рішень в неоліберальних економічних умовах? Якими мають бути кроки по виробленню соціально справедливої стратегії збереження історичного спадку? Як політики пам’яті впливають на оновлення міст, і що саме стає об’єктом монументальної або топографічної меморалізації? Яким потенціалом для міського розвитку володіє деіндустріалізація, і чи можливо наповнювати колишні індустріальні зони не лише комерційною функцією, як це зазвичай пропонується в українських містах?

Презентація проекту "Gesher Galicia"   

    25 квітня 2013 р. о 18:00 у Центрі міської історії у Львові відбудеться презентація Памели Вайсберґер "Дослідження історичного ландшафту Галичини: кадастрові карти, реєстри власників, шкіл і виборців".

    Галицькі земельні реєстри, плани, шкільні та виборчі реєстри є цінними – і водночас недооціненими – джерелами для вивчення генеалогії, соціології та історії. Кадастрові карти показують точне розміщення синагог, кладовищ, шкіл, базарів і часто навіть імена власників на ділянках землі. Можна окреслити історію родини впродовж кількох поколінь, а земельні записи нададуть інформацію про власність та її успадкування. Виборчі реєстри документують дані про мешканців окремих господарств – їхній вік, місце народження та професію. Шкільні записи пропонують унікальну можливість вивчати родини, оскільки ці виняткові записи часто є єдиним свідченням про те, що родина жила у цьому місті чи селі. Доповідь присвячено історії та вагомості цих "альтернативних" джерел про громаду для наукових (або генеалогічних) досліджень. Доповідь включатиме демонстрацію, як користуватися Інтернет-сайтами "Gesher Galicia" та "All Galicia Database", що становлять Інтернет-портал для таких досліджень.