Метою роботи є встановити різні аспекти шлюбної поведінки мешканців повітових міст у першій половині ХІХ ст. на прикладі населення містечка Пирятина, яке є достатньо типовим повітовим центром українського Лівобережжя, перш за все за кількістю мешканців.

Завдання дослідження:

1.    Розглянути стан вивчення цього питання в історіографії та дослідити метричні книги церков Пирятина як джерело для вивчення шлюбності.
2.    Встановити вередній вік вступу у шлюб та сезонний розподіл шлюбів в означений період.
3.    З’ясувати соціальне співвідношення всередині шлюбних пар.
4.    Простежити рівень повторних шлюбів та інтервал між овдовінням та повторним шлюбом особи.

Джерелами дослідження є метричні книги Успенської та Різдво-Богородицької церков містечка Пирятина за 1834-1835 рр., що зберігаються у ДАПО, у фонді Пирятинського духовного правління. Інформацію, що дозволяє відповісти на поставлені завдання містить, зокрема. Друга частина метрик – “Про одружених”. Необхідно зазначити, що дані про вік молодят містить лише книга 1838 р., тому отриманий показник віку вступу у перший шлюб є достатньо приблизним.

До уваги читачів пропонується другий розділ роботи, присвячений середньому віку вступу у перший шлюб та сезонності шлюбів.

Як зазначалося вище, вік молодят позначений лише у метриці 1838 р. Щоправда, і у цьому випадку фіксація була неповною, бо у 5 актах вік не позначено. Отже, для визначення середнього віку вступу у перший шлюб для чоловіків маємо дані відносно 20 перших шлюбів, а для жінок – 22 шлюбів.

Середній вік вступу у перший шлюб, порахований за методом середнього арифметичного, для хлопців складав 22,9 років, а для дівчат – 20,9 років. Таким чином, ми можемо спостерігати вищий вік вступу у шлюб у хлопців.

Для порівняння можемо узяти показники середнього віку вступу у перший шлюб серед населення м. Полтави у другій половині XVIII ст., населення кількох українських сіл Топальської сотні Стародубського полку, а також для населення м. Переяслава цього ж періоду. Так, середній вік вступу у перший шлюб у Полтаві становив для чоловіків 28,1 років, а для жінок – 22,3 роки¹. Для населення Переяслава аналогічний показник складав 25,7 років для чоловіків та 22,5 років для жінок². В українських селах Стародубського полку чоловіки вступали у перший шлюб у 23,7 років, а жінки – у 19,1 років³.

Отже, отримані для Пирятина приблизні показники середнього віку вступу у перший шлюб є набагато нижчими, особливо щодо чоловіків, аніж у інших містах – Полтаві та Переяславі. Загалом ці результати є набагато ближчими до відповідних показників сільського населення Стародубщини, як для чоловіків (22,9 і 23,7 років) так і для жінок (20,9 і 19,1 років). З іншого боку вони є трохи вищими за середній шлюбний вік для Європейської частини Росії де, згідно з твердженням Бориса Миронова на середину ХІХ ст. він становив 20-21 рік, а для жінок – 18-20 років⁴.

Також цікавим є порівняння з аналогічними показниками для західноєвропейських країн. Так, для англійського містечка Селбі (Selby) у Йоркширі середній вік вступу у перший шлюб для чоловіків є також вищим за отриманий нами для м. Пирятина та становить 25 років та для жінок – 23,1 роки⁵.

Отже, можемо зробити висновок, що у Пирятині поширені були ранні шлюби. За цим показником Пирятин був значно ближчим до сільського населення, аніж до міського, зокрема наведених тут – Переяслава та Полтави.

Для чіткішого уявлення цього здійснимо розподіл молодят за віком вступу у перший шлюб на вікові 5-річні групи (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Вік вступу у перший шлюб

Як бачимо, близько половини дівчат (41 %) виходили заміж до 20 років. Ще у 10 випадках (45 %) нареченим було від 20 до 24 років. Таким чином, абсолютна більшість дівчат – 86 % - виходили заміж у віці до 25 років. Щодо чоловіків, то у віці до 20 років їх одружувалося значно менше, аніж дівчат – лише 15 %. Проте, на вікову групу 20-24 років припадає аж 70 % одружень хлопців. Тому, до 25-літнього віку так само одруженими були 85 % чоловіків.

Якщо порівняти цей розподіл з аналогічним для українських сіл Стародубського полку, то варто відмітити, що також більшість жінок (64,6 %) вступала у перший шлюб у віці до 25 років. Найбільший відсоток жінок вперше виходили заміж у віці 20-24 років (39,3 %). У чоловіків же, найбільша частка одружень припадала на вікову мікрогрупу 25-29 років (29,7%). До 25 років одруженими були 41,7 % чоловіків, а до 30 років –71,4 %. Також у означеній вибірці наявні шлюби у віці до 15 років, чого не було у Пирятині⁶.

Варто також додати, що законодавством Російської імперії, а саме імперським указом 1830 р., встановлювався мінімальний вік вступу у шлюб для жінок – 16 р., а для чоловіків 18 р.⁷.

Як найменший вік укладення першого шлюбу для хлопців фігурує 19 років, для дівчат – 16 років. Саме у 16 років вийшла заміж селянка Марія Шнуркіна за вдівця по двом дружинам, 27-річного козака с. Сасинівки Кондрата Самана⁸. Також двоє дівчат брали шлюб у віці 17 років – це селянка хутора Максимовки Тетяна Бондаренко, що вийшла заміж за селянина хутора Максимівки 21-річного Кирила Чернявського⁹, та дочка відставного солдата Зіновія Міленкова, обранцем якої був 21-річний селянин хутора Олександрівки Констянтин Соловйов¹⁰. Ще 4 дівчини вийшли заміж у віці 18 р. та 2 – у 19 р.

Серед чоловіків наймолодшим віком одруження зафіксовано 19 років. Таких виявилось троє. Міщанин Іоанікій Галченко, який одружився з козацькою дочкою 20-річною Марією Лисенковою¹¹, селянин хутора Олександрівського Іван Бондаренко, який одружувався з солдатською дочкою, своєю одноліткою Мариною Кривенковою¹², ім’я та прізвище третього записане надто нерозбірливо.

Найстарший шлюбний вік становив 46 років. У такому віці вперше одружився рядовий солдат Новоросійського драгунського полку Іван Цицуренко. Його нареченою була 25-річна дочка померлого відставного солдата Варвара Морозова¹³. Примітно, що різниця у віці між подружжям була достатньо великою – 21 рік. Це найбільша, зафіксована в досліджених метриках, різниця між подружжям. Можливо, поясненням такої нерівності може бути те, що Варвара була сиротою, а отже була не мала великого вибору шлюбних партнерів. Також відносно «старим» був і 31-річний міщанин Яків Ковутовський, який одружився з солдатською донькою Ксенію Купріяновою 22 років¹⁴.

Для жінок найвищим віком першого шлюбу виявилось 30 років. Таких жінок було двоє. Одна з них – солдатська донька Ганна Лаврентієва, яка вийшла заміж за 55-річного вдівця козака Мусія Білонога¹⁵, а інша, 30-річна селянка Ганна Пасічніченкова, що вийшла заміж за 24-річного Антона Майбороду¹⁶. Останній випадок цікавий ще й тим, що Ганна була старшою за свого чоловіка на 6 років.

Цікавим є також питання вікової різниці між чоловіком та дружиною у аналізованих шлюбних парах. Для цього були взяті усі 23 шлюби з метрики 1838 р. у яких позначено вік молодят, включно з повторними шлюбами (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Різниця у віці між подружжям

Отже, як бачимо, лише у 2 випадках шлюб брали однолітки (8,7 %). Найчастіше різниця у віці складала 1-2 роки – 5 випадків, 21,7 %, або 6-10 років – так само 5 випадків. До цієї ж категорії зарахований і єдиний зафіксований у метриці повторний шлюб – селянин села Майорщини 51-річний Мусій Овчаренко одружувався з 41-річною вдовою, селянкою Євдокією Мусієнковою¹⁷.

Рідше траплялися шлюби, у яких різниця у віці між чоловіком та жінкою становила більше 10 років – 3 випадки, 13,1 %. До цієї категорії потрапили обидва напівдругі шлюби, коли дівчата виходили заміж за вдівців. Один випадок стосується вище згаданої Марії Шнуркіної, яка вийшла заміж за 27 річного  Кондрата Самана, а другий – 30-річної Ганни Лисенкової, що вийшла за 55 річного Мусія Білонога.

У 4 випадках дружини були старшими за чоловіків. Двічі така різниця складала по 1 року, 1 раз – 2 роки і 1 раз – 6 років. Наприклад, між Антоном Майбородою (24 роки) та його нареченою Ганною Пасічниченковою (30 років)¹⁸.

Серед населення Полтави другої половини XVIIIст. шлюби між однолітками також траплялися достатньо рідко і складали лише 7,4 %. Проте, у Полтаві переважну більшість – 66,5 %   становили шлюбні пари, де чоловіки були старшими за дружин на 1-5 років. У Пирятині ж, за аналізований період, шлюби з такою різницею у віці між подружжям також переважали, проте складали значно меншу частку – 39,1 %. Також у Полтаві було набагато менше шлюбних пар, де дружина була старшою – лише 2 %, тоді як у Пирятині вони склали 17,4 %.¹⁹

Сезонність шлюбів. Сезонність – це коливання кількості подій (у нашому випадку – шлюбів) за місяцями впродовж року²⁰. Чинники, що можуть впливати на цей розподіл, англійський дослідник Л. Бредлі розподілив на 3 групи:

1.    Фундаментальні чинники – такі, що зберігають свій вплив впродовж тривалого часу та є загальними для усього народу, чи для населення великої території (церковне право, переважаючі зайняття населення, біологічні чинники).
2.    Більш локалізовані, але досить стійкі фактори, що можуть бути викликані істотною місцевою модифікацією фундаментальної моделі (наприклад, у вівчарських районах окіт овець як альтернатива жнивам), а також місцеві звичаї.
3.    Найбільш випадкові фактори (наприклад, від’їзд осіб, що здійснюють записи за межі парафії)²¹.

У аналізований період одним із фундаментальних чинників, що мав вплив на модель сезонності шлюбів населення містечка Пирятина були церковні норми, що, окрім іншого, визначали й періоди, у які укладення шлюбів не дозволялося. Так, православною церквою заборонялося укладати шлюби під час постів, (див. Додаток А), у вівторок та четвер (перед одноденними постами у середу та п’ятницю); в канун неділі та двонадесятих свят²².

Як відзначають дослідники, такі заборони призводили до повної відсутності шлюбів у березні та грудні, а також до незначної їх кількості у квітні, червні та серпні. Також на модель сезонного розподілу шлюбів мали вплив господарські та економічні чинники, пов’язані в основному з аграрним циклом (панівним заняттям населення було землеробство)²³.

За період з 1834 по 1838 рік у аналізованих метриках м. Пирятина було зафіксовано 111 шлюбів. Їх розподіл за місяцями по кожному року окремо та разом за 5 років представлено у таблиці (див. таблицю 3). Загальні показники сезонності шлюбів наведено у абсолютних величинах, у відсотковому відношенні до загального числа шлюбів за цей час, а також у відносних величинах, за методикою, запропонованою А. Блюмом та Л. Анрі. Ця методика покликана вирішити проблему, пов’язану з неоднаковою кількістю днів у різних місяцях. Тому, абсолютні величини заміняються відносними, що у сумі за рік мають значення 1200 – по 100 на місяць, де 100 – така модель сезонності, за якої усі події розподіляються рівномірно впродовж кожного місяця²⁴.

Таблиця 3

Сезонність шлюбів у м. Пирятині у 1834 – 1838 рр.

Також загальний результат можемо наочно продемонструвати за допомогою графіка (див. рисунок 1).

Отже, по-перше, у досліджуваний період священики чітко дотримувалися церковної заборони на шлюби під час великих постів, адже жодного шлюбу в березні та у грудні не було укладено. Найменш популярним місяцем для укладання шлюбів у Пирятині виявився серпень, у якому за всі 5 років було укладено лише 1 шлюб. Також незначна кількість шлюбів укладалася й під час інших літніх місяців (червень – 4 шлюби, 3,6 % від загальної кількості, липень – 6 шлюбів, 5,4 %) та у вересні – 5 шлюбів, (4,5%). Частково, це можна, пояснити впливом сільськогосподарських робіт, що проводилися влітку й на початку осені. Адже, значна частина населення тоді все ще була зайнята у сільському господарстві. До того ж, частина червня та серпня також потрапляє під “заборонний період” через Петрівський та Успенський пости.

Найпопулярнішим місяцем для весіль виявився січень – 21,6 % усіх шлюбів (24 шлюби). Наступним був травень –20,7% (23 шлюби), а третім – листопад – 14,4 % (16 шлюбів). Майже однаковим був відсоток шлюбів укладених у жовтні та квітні – відповідно 10,8 і 11,7 (12 та 13 шлюбів), та дещо менший – у лютому (8,1 % або 9 шлюбів).

Якщо поглянути на графік на Рис. 2.1, то можна відмітити плавне зростання кривої з жовтня і, якщо умовно опустити грудень, коли шлюбів не відбувалося взагалі, то отримаємо суцільну висхідну криву з піком у січні. Через перехідний характер Великого посту, далі на графіку можемо спостерігати пологий спад і майже такий самий підйом кривої у лютому та відповідно квітні, з найнижчою точкою у березні; і далі наступний пік шлюбності відбувається у травні, місяці, вільному від церковних заборон.

Отриману модель сезонності шлюбів порівняємо з сезонністю шлюбів населення містечка Яреськи, досліджену Ігорем Сердюком, для періоду другої половини XVIII ст. (1755 – 1774 рр.). Важливою особливістю даного дослідження є те, що автором сезонність була порахована окремо для перших та повторних шлюбів, тому при порівнянні необхідно враховувати обидві частини.

Так, у Яреськах найбільша кількість шлюбів була укладена у січні (разом перших та повторних шлюбів було укладено 80, що складає 32%), наступним за сумою перших та повторних шлюбів був травень – 37 шлюбів (15 %), квітень –33 шлюби (13%) та листопад – 30 шлюбів (12 %). Найменша шлюбна активність населення спостерігалася у літні місяці, та особливо у серпні-вересні. Шлюбів у березні та грудні також не відбулося жодного²⁵.

Отже, можна констатувати майже однакову модель сезонності шлюбів між містечками Пирятином та Яреськами. Так, найбільш поширеними в обох випадках місяцями для одружень були січень та травень, а найменш популярним – серпень. Проте, одразу впадає в око великий розрив за кількістю укладених шлюбів у січні. У Яреськах їх майже третина, тоді як у Пирятині кількість шлюбів у січні та травні є приблизно однаковою. Також у Яреськах третім за популярністю для укладання шлюбів місяцем був квітень, а наступним – листопад, тоді як у Пирятині – навпаки, третю позицію займав листопад, а вже наступну – квітень. Такі відмінності скоріш за все були пов’язані з певними локальними особливостями порівнюваних місцевостей.

Можемо порівняти отримані результати з сезонністю шлюбів серед православного населення Європейської частини Російської імперії за 1830-1850 рр., пораховану Борисом Мироновим. Дослідник з’ясував, що найпопулярнішим місяцем для укладання шлюбів також був січень (17,3 %), друге місце посідав травень (16,8 %), також досить поширеними були шлюби у жовтні (15,9 %) та листопаді (14,6%). Найменш популярними місяцями були червень та серпень (по 1,6 %), і також відносно невелика частка шлюбів укладалась у липні та вересні (по 6,2 %)²⁶.

Отже, можемо констатувати, що отриманий нами результат в цілому співпадає з сезонним розподілом шлюбів населення Лівобережної України та Європейської частини Російської імперії. Деяка відмінність простежується лише щодо третього за популярністю укладання шлюбів місяця – у загальноросійській моделі ним є жовтень, тоді як у нашому випадку – листопад. Також спільною рисою є стійке дотримання заборони на шлюби під час Великого та Різдвяного постів.

Цікавим є також порівняння отриманої моделі сезонності шлюбів з європейським варіантом (див. таблицю 4 та рис. 2). Так, для порівняння було узято сезонність шлюбів у приході села Хейнс у Бедфордширі (Англія) у другій половині XVIII – на початку ХІХ ст., пораховану англійським дослідником Аланом Хантером (Alan Hunter), а також з приведеними ним же даними стосовно 5 сусідніх сіл Бедфордшира. Спільною рисою у даному випадку можна вважати те, що у Хейнсі та інших селах Бедфордширу населення займалося переважно сільським господарством, а саме землеробством²⁷.

Таблиця 4

Порівняння відносних величин сезонності шлюбів м. Пирятина та землеробських приходів Бедфордшира

Отже, загалом найменш популярним місяцем для укладання шлюбів і у Хейнсі, і у сусідніх з ним приходах, так само як і в Пирятині був серпень. Також невеликою популярністю для одруження користувалися і «сусідні» з ним місяці – липень та вересень, що також співпадає з моделлю сезонності шлюбів у Пирятині. Очевидно, що на перший план тут виходили дійсно господарські причини, пов’язані з польовими сільськогосподарськими роботами та збором урожаю. Проте, червень, що також входить до групи найменш популярних для одружень місяців у Пирятині, у Хейнсі був одним з найбільш популярних.

Також порівняно мало шлюбів укладалося у березні. Сам факт існування березневих шлюбів у Хейнсі та сусідніх приходах варто пояснити докладніше. Так, хоча в Англіканській церкві також існували заборонні періоди (див. Додаток А), проте суворої заборони на одруження у ці періоди не було, а церква швидше «не радила» молодятам одружуватись у цей час²⁸.

Якщо найменш поширені для шлюбів місяці у Бедфордширі та у Пирятині в цілому співпадають, то найпопулярнішими для одружень є зовсім різні місяці. Так, травень, другий за популярністю місяць у Пирятині, у Хейнсі та сусідніх приходах вважався несприятливим для одружень. Січень, найбільш поширений для укладання шлюбів місяць як у аналізованому Пирятині, так і загалом у Європейській частині Російської імперії, був шостим за кількістю укладених шлюбів у обох узятих для порівняння англійських територіях.

Найпопулярнішим місяцем у Бедфордширі виявився жовтень, а на другому місці знаходився листопад. Популярність жовтня частково пояснюється завершенням сільськогосподарських робіт. Також фактором, що впливав на вибір саме цього періоду було святкуванням Михайлового дня (Michaelmas) з 29 вересня по 1 жовтня до 1752 р., та «Старого» Михайлового дня з 10 по 13 жовтня після 1752 р.²⁹

Отже, підсумовуючи зазначимо:

Орієнтовний середній вік вступу у перший шлюб у м. Пирятині складав 22,7 років для чоловіків та 20,9 років для жінок, що є значно ближчим до аналогічного показника сільського населення, аніж міського. Переважна більшість – 85 % одружень чоловіків та 86 % - жінок відбулися у віці до 25 років. Це в свою чергу, засвідчує домінування в регіоні східноєвропейського типу шлюбності, який передбачав укладання перших шлюбів чоловіками у віці молодшому за 24 роки, а жінками – 22.

Найбільше шлюбів укладалося у січні та у травні, далі за популярністю йшли листопад, квітень та жовтень. Найменше шлюбів відбувалося у період з червня по вересень, та особливо у серпні (за 5 років лише 1 випадок). Через церковну заборону, загалом відсутні шлюби у березні та грудні. Така модель у цілому співпадає як з сезонністю території Лівобережної України, так і загалом Російської імперії.

Диплом третього ступеня і грошова винагорода

Анастасія Подгорна, студентка IV курсу історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

Тема роботи: Шлюбність населення містечка Пирятин у першій половині ХІХ ст. (за матеріалами метричних книг)

Науковий керівник: Юрій Волошин, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

1. Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави другої половини ХVIII ст. / Юрій Волошин. – Київ : К.І.С., 2016. – С. 165-166.
2. Сердюк І. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. : монографія / Ігор Сердюк. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. – С. 145.
3. Волошин Ю. В. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. (історико-демографічний аспект) / Ю.В. Волошин. – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 195.
4. Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ века): в 2 т. Т.1: генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства / Б. Н. Миронов. – СПб.: «Дмитрий Буланин», 2003. – С. 167.
5. Bellingham Roger Age at marriage in the late-eighteenth century // Local Population Studies - № 61, Autumn 1998 – P. 56.
6. Волошин Ю. В. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. (історико-демографічний аспект) / Ю.В. Волошин. – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 192.
7. Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ века): в 2 т. Т.1 : генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства / Б. Н. Миронов. – СПб.: «Дмитрий Буланин» – С. 167.
8. ДАПО, ф. 801, оп. 1, спр. 3914, арк. 22 зв.–23.
9. Там само, арк. 22 зв. – 23.
10. Там само, арк. 21 зв. – 22.
11. Там само, арк. 17 зв. – 18.
12. Там само, арк. 20 зв. – 21.
13. Там само, арк. 19 зв. – 20.
14. Там само, арк. 20 зв. – 21.
15. Там само, арк. 20 зв. – 21.
16. Там само, арк. 21 зв. – 22.
17. Там само, арк. 22зв. – 23.
18. Там само, арк. 21 зв. – 22.
19. Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави другої половини ХVIII ст. / Юрій Волошин. – Київ : К.І.С., 2016. – С. 168.
20. Bradly L. An enquiry into seasonality in baptisms, marriages and burials. Part One: Introduction Metodology and Marriages // Local Populations Studies – № 4, Spring 1970. – P. 22.
21. Там само, P. 22 – 24.
22. Антонов Д. Н., Антонова И. А. Метрические книги России XVIII – начала ХХ века / Д. Н. Антонов, И. А. Антонова. – М. : Рос. Гос. Гуманит. Ун-т, 2006. – С. 184.
23. Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ века): в 2 т. Т.1 : генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства / Б. Н. Миронов. – СПб.: «Дмитрий Буланин», 2003. - С. 169.
24. Блюм А. Анри Л. Методика анализа в исторической демографи / Ален Блюм, Луи Анри. – М., 1997. – С. 62.
25. Сердюк І. Повторні шлюби в Гетьманщині у другій половині XVIII ст. (за даними метричної книги Хресторождественської церкви містечка Яреськи Миргородського полку) // Краєзнавство. – 2010. - № 3. – С. 51-52.
26. Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ века) : в 2 т. Т.1 : генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства / Б. Н. Миронов. – СПб.: «Дмитрий Буланин», 2003.   С. 170.
27. Hunter A. Marriage horizons and seasonality: a comparison // Local Populations Studies –№ 35 Autumn1985 – P. 39-41.
28. Bradly L. An enquiry into seasonality in baptisms, marriages and burials. Part One: Introduction Metodology and Marriages // Local Populations Studies – № 4, Spring 1970. – P. 34-37.
29. Hunter A. Marriage horizons and seasonality: a comparison // Local Populations Studies –№ 35 Autumn 1985. – P.  41.