Перша стаття авторства Данііла Алєксандрова, Франца-Йозефа Брюггемайєра та Юлії Лайус покликана дати чітке роз’яснення, що ж таке екологічна історія. Необхідно зазначити, що саме вищезгадані дослідники запропонували переклад назви дисципліни з англійської “environmental history” як “экологическая история”, хоча багато хто, в тому числі і в Україні, воліє називати її “історією довкілля”. Автори коротко висвітлили історію становлення екологічної історії, яка виникла як результат екологічної кризи другої половини ХХ ст. та формування природоохоронних рухів. У статті, не дивлячись на констатацію можливості існування взаємозв’язків між історією, історичною та соціальною екологією, історичною географією та іншими дисциплінами, наголошується на тому, що екологічна історія є вже не полем міждисциплінарної взаємодії, а самостійною областю історичних досліджень, яка займається історією взаємовідносин людини та природи.

     У книгу увійшло сім статей іноземних екологічних істориків, переважно американських, оскільки становлення дисципліни все ж пов’язана безпосередньо зі Сполученими Штатами і саме там створюється найбільше досліджень з екологічної історії, які вже стали класичними.

     Другою у збірнику розташована стаття “Про природу та культуру екологічної історії” одного з провідних дослідників США Джона МакНіла, який працює у царині екологічної історії. Дослідник на основі історіографічного огляду намагається відповісти на питання про сутність та різновиди екологічної історії. Так, він виділяє три головні різновиди: матеріальну, культурно-інтелектуальну та політичну екологічну історію. Матеріальна екологічна історія вивчає зміни в біологічному та фізичному середовищі та їх вплив на людину. Культурно-інтелектуальна вивчає репрезентації природи в різних видах мистецтва та літератури, та взагалі представлення природи в свідомості людини. Політична ж екологічна історія висвітлює роль держави та влади в розвитку природи. Автор також приділяє значну увагу історії розвитку екологічної історії в світі, при чому слід відзначити, що мова йде не тільки про США та Європу, а й про Індію, Китай, Австралію, Латинську Америку, Росію та Близький Схід. Завершується стаття перспективними напрямками досліджень у галузі екологічної історії, які до цього часу не знайшли належного висвітлення в історіографії. Серед них постають такі питання, як історія ґрунту, гірничорудної промисловості, водних екосистем, екологічних наслідків міграцій та багато інших.

     Класик екологічної історії Уільям Кронон в своїй статті “Місце для історій: природа, історія та наратив” піднімає методологічні питання, властиві в принципі не тільки екологічній історії, а саме як наративні конструкції впливають на інтерпретацію історичних процесів та явищ. “Відокремлюючи те, що стосується розповіді, від того, що її не стосується, ми використовуємо найпотужніший, але й найнебезпечніший інструмент наративної форми… Розповідь зберігає своє ключове значення для нашого розуміння історичного процесу та місця людини в природі”. Роль наративу в екологічній історії У. Кронон демонструє на прикладі висвітлення минулого Великих Рівнин Північної Америки різними дослідниками, які, спираючись на одні й ті самі джерела, факти, приходили до різних висновків та ставали на бік або “прогресистської”, або “занепадницької” лінії висвітлення подій у боротьбі людської винахідливості з навколишнім середовищем, що чинить опір. Автор закликає пам’ятати про небезпеку постмодернізму, хоча і визнає виключне значення наративу у висвітленні історії.

     Спираючись на німецький, американський та російський історичний матеріал, Дуглас Вінер доводить, що завжди використовувалися різні міфи про природу для переслідування власних інтересів зацікавлених осіб або груп. Так, ландшафтне планування на анексованих Німеччиною територіях стало зручним обґрунтуванням, наприклад, руйнування єврейських міст та масового вигнання східних європейців з сіл, які “спотворювали власну землю”, а також стало додатковим підтвердженням національного обранства арійської раси. Стаття насичена й іншими яскравими прикладами використання міфів в політиці, пов’язаних безпосередньо з природою.

     Блок практичних досліджень з екологічної історії розпочинає стаття Альфреда У. Кросбі “Экологический империализм: трансатлантическая миграция западных европейцев как биологический феномен”. Автор продемонстрував комплексні взаємозв’язки між соціальним та природним світом. У статті здійснена спроба пояснити феномен “демографічного завоювання” європейцями інших континентів, спираючись на той факт, що в експансії поряд з людьми брали участь тварини, при чому як бажані (коні, велика рогата худоба), так і небажані (щури, миші), патогенні мікроорганізми, що викликають захворювання людей, та бур’ян. Саме ці чотири групи організмів (з урахуванням людини) дозволили досягти успіху в остаточній експансії.

     Стаття “Природа та простір” Джеймса Скотта покликана показати, як часто різноманітні проекти, пов’язані з природою, бувають утопічними та які фатальні наслідки можуть мати. Одним з прикладів автора став розвиток німецької лісоводної науки у ХІХ ст., яка намагалась створити для полегшення обраховування, оцінки, регулювання та управління ідеальні ліси шляхом насадження нових геометричних однакових лісів та корегування старих (знищення підліску тощо). Але такий експеримент по спрощенню лісів досяг успіху лише в короткостроковій перспективі, що не можна сказати про довгострокову. Негативні наслідки, як біологічні, так і економічні, стали відчутні лише через сто років, але вони були катастрофічними, і знадобилось дуже багато часу та зусиль, аби реанімувати лісове господарство.

     В цьому ж руслі написана стаття Франца-Йозефа Брюггемайєра “Похмурий край? Екологія Рурської області. 1800-2000”. Рурська область, найбільший промисловий регіон Німеччини, за висловом автора, є прикладом не тільки забруднення довкілля, викликаного індустріалізацією, але й можливостей боротьби з цими забрудненнями. У статті показано, чому виникали викиди, які заходи приймалися та коли, щоб зменшити чи усунути негативні наслідки промислового забруднення.

     Остання – одна з найцікавіших – стаття Клея МакШейна та Джоела Тарра присвячена визначенню ролі коня в американському місті ХІХ ст. Вивчаючи величезну пожежу у Бостоні в 1872 р., яка підірвала економіку міста на багато років, та причини неможливості обмеження її розповсюдження, автори приходять до висновку, що основною причиною була епізоотія – сильна епідемія серед коней. Саме коні доставляли парові пожежні насоси на кінній тязі, що свідчить про довготривале співіснування досягнень науково-технічного прогресу та пережитків доіндустріального суспільства. У статті висвітлюються й інші сфери господарства, де ключову роль грали коні аж до початку ХХ ст.

     Необхідно відмітити, що книга містить розроблену упорядниками анотовану бібліографію з екологічної історії. Представлені інтернет-ресурси, які містять літературу з екологічної історії, англомовні збірники, підручники, монографії. Окремо виділені небагаточисельні монографії з екологічної історії Росії.

     Ця збірка є добрим початком для заглиблення в новий напрям наукових історичних досліджень та приводом до розповсюдження екологічної історії на теренах України, джерельна база історії якої дозволяє це зробити та чекає на своїх дослідників.

     Анна Олененко