Жіночі студії в Україні дуже поволі набувають свого поширення. Цей неминучий процес ставить перед істориками низку викликів, сприяє вивченню історії жіноцтва у багатьох аспектах і з використанням найрізноманітніших методологій. Слід визнати у будь-якому разі такі студії є політичними вони чітко пов'язані з феміністичним рухом і проблематикою гендерної рівності. Над ними тяжітиме ставлення науковців до згаданої проблематики.
Перед дослідницями/дослідниками ранньомодерної доби постає чимало спокус та небезпек. Головна спокуса – наявність тематики і напрямку для досліджень, визначення критеріїв відбору інформації щодо жіноцтва. Небезпек однак більше, жінка була витіснена з публічного простору, політична складова історії відходить дещо не другий план висуваючи наперед демографічні студії, історію повсякдення та мікроісторію.
Українська історіографія насичена стереотипом про роль і поведінку «української жінки», що виходить з часів постання національного бачення минулого. Подолання цього стереотипу забарна та складна справа.
Усі ці моменти потребували і потребують обговорення. Три чоловіка, дослідника ранньомодерної доби: Юрій Волошин, Володимир Маслійчук та Ігор Сердюк в рамках заходів «Історія. Гендер. Сексуальність. Полтава» зібралися в одній із полтавських кав'ярень поговорити на ці теми. Назва цієї розмови з певним викликом, однак не містить жодних натяків чи політики:
« „Чоловіча розмова" про жіночу історію та ранньомодерну Україну»
Полтава. 19 лютого 2015 р.