Як автор зазначив в інтерв’ю для historians.in.ua «для журналіста написання книги є логічним продовженням роботи. Я відчував необхідність написати книгу адже я був свідком подій»4. Головна ідея книги – написати книгу для французьких читачів про Майдан, тих читачів, які по суті не могли зрозуміти українські події в морі суперечливої інформації. Французькі інтелектуали і журналісти оцінювали по різному події у Києві, і, як зазначав автор, «найрозумніші» пояснювали це як наслідок діяльності американських фондів, що навчили українську молодь протистояти владі, тоді як інші шукали вперто «фашистів» на Майдані5.
У невеликій книжці на 210 сторінок, автору вдалося без застережень описати події на Майдані, і також і відповісти на такі питання: «хто такі Українці» і «чому вони сказали «ні» Путіну» (с.5). Книга була розрахована на французьку неакадемічну публіку, тому автор вживає просту мову і ставить прості питання. Можливо для українського читача ця книга може здатися досить поверхневою, і деякі питання можуть здаватися дивними: чому потрібно знову і знову пояснювати хто такі українці, і чому саме в книзі про Майдан більше йдеться по Путіна. Але для пересічного французького читача Україна є terra incognita, для багатьох, між тим і політиків, це частина Росії. Не дивно що так багато французів були просто спантеличеними подіями на Майдані. Автор, що гарно знає французьких читачів, влучно зрозумів всі ці «політично некоректні» питання на кшалт: «хто вони такі ці українці» і «чи українська мова відрізняється від російської» і намагався на них відповісти також по просто. Це йому непогано вдалося. У вступі Алан Гиймоль нагадав що це книга не тільки про українців, але і про «загальну нашу долю європейців. І немає нічого благороднішого ніж протягнути руку тим (українцям), хто розділяє з нами європейські цінності» (ст. 19).
Книга поділяється на 3 великі розділи: «Повстання», «Революція», «Війна». Якщо багато авторів досить обережно не знають як назвати події на Майдані, то для Гиймоля немає сумніву, це була справжня Революція, а на Сході йде справжня війна. Автор повертається до такої дражливої теми як «контроверсійні герої» пояснюючи про Степана Бандеру, Романа Шухевича і Правий Сектор. Зважаючи на те, як французькі газети багато писали про «українських фашистів», це було правильно розставити акценти, як автор пише: «треба уточнити деякі моменти. Якщо в 1941 році деякі українці вітали і співпрацювали з нацистами (як це було і в Франції, і повсюди в Європі), то це не робить з теперішніх учасників Майдану автоматично націоналістів 1941 року» (с.63). Автор приділяє багато уваги Володимиру Путіну і пояснює його стратегію (с.159). Він торкається також питання російської мови в Україні і дає короткий урок історії, пояснюючи ситуацію з мовами в сучасній Україні. Питання української історії є одним з центральним аспектів книги, і автор старається роз’яснити чому українська версія історії відрізняється від версії Путіна. (с.169). Одною з самих цікавих частин книги для французького читача є підрозділ про Донбас, «Донбас на війні», в якій він пояснює логіку сепаратизму, поведінку місцевих жителів і сепаратистів.
Незважаючи на те, що автор старався роз’яснити якомога простішою і доступнішою мовою для французького читача, українська історія все ще здається незрозумілою і заплутаною для пересічного французького читача. Важко зрозуміти причини війни на Донбасі а також причини підтримки жителями Донбасу окремого статусу регіону. На мою думку, ілюстрації, плакати чи карикатури могли би прикрасити книгу і зробити її більше доступною для читачів.
Найбільше жаль, що автор дуже мало пояснив саме чому саме в Франції так мало знають про Україну і про її історію, і чому відомі французькі історики, інтелектуали і політики продовжують стверджувати, що українці як нація не мають право існувати і що не потрібно «принижувати Путіна і Росію» (ст. 209)6.
У будь якому разі автору вдалося висвітлити не тільки Майдан, але і українців в стислому і в доступному форматі для французького читача. Ця книга є напевне однією з кращих книжок французькою, що дозволяє зрозуміти події в Україні 2013 – початку 2014 років. Читачі особливо цінують той факт, що автор був на Майдані і все бачив «своїми очима». Щодо майбутнього України автор досить оптимістичний і пише що «ніколи в історії цієї країни не було такої амбітної програми. У той же час проблеми також завеликі. Але вперше в своїй історії українці нарешті тримають долю в своїх руках» (ст. 211).
Наталія Борис
1 Остання його публікація була про дебати в французському сенаті щодо продажу «Містралів» Росіїї http://www.la-croix.com/Actualite/Economie-Entreprises/Economie/L-accord-avec-la-Russie-sur-les-Mistral-fait-des-vagues-au-parlement-2015-09-17-1357401
2 Guillemoles Alain, Ukraine : le réveil d'une nation [Україна. Пробудження нації], Paris : Les Petits matins, 2015 ; Sur les traces du Yiddishland : un pays sans frontiéres [ Стежками Ідишкраїною: світ без кордонів], Paris : Les Petits matins, 2010 ; Gazprom, le nouvel empire [ Газпром, нова імперія], Paris : Les Petits matins, 2008 ; Même la neige était orange : la révolution ukrainienne : essai [ Навіть сніг був помаранчевим : українська революція], Paris : Les Petits Matins, 2005.
4 Ibid.
5 Ibid.
6 Див. інтерв’ю автора: http://www.historians.in.ua/index.php/en/intervyu/1536-alan-gyymol-ukraina-rosiia-frantsiia-pohliad-z-frantsii-na-ukrainskyi-maidan