2017 12 13 Voloshyn

З 7 по 8 листопада в Польській Академії Наук (Polska Akademia Umijętności) (м. Краків) відбулась конференція «Політико-адміністративні, суспільно-економічні та культурно-релігійні зміни в Малопольській провінції ранньомодерного часу» (Przemiany polityczno-ustrojowe, gospodarczo-społeczne, kulturalno-religijne w prowincji Małopolskiej w epoce nowożytnej). Це було вже третя зустріч польських і українських істориків в рамках «Польсько-українського симпозіуму ранньомодерної доби». Перша з них відбулась 12–13 вересня 2013 р. в Київському університеті імені Бориса Грінченка, а друга 18–20 листопада 2015 р. так само в Кракові.

Цьогорічна конференція була підтримана Міністерством науки та вищої освіти Республіки Польща, а її співорганізаторами виступили також Інститут історії Ягелонського університету, Історичний музей міста Кракова та Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У межах засідань 8 панелей конференції відбулось обговорення проблем ранньомодерної історії які є предметом зацікавлення істориків з обох країн. Це перш за все були питання пов’язані з політичним устроєм, суспільною організацією, релігією та культурою, а також історією козацтва.  

Вітальні слова під час відкриття конференції виголосили голова організаційного комітету професор, доктор габілітований – Ян Махнік (Jan Machnik), заступник директора інституту історії Ягелонського університету – доктор габілтований Станіслав Піяй (Stanislaw Pijaj), заступник директора Історичного музею міста Кракова, магістр Яцек Сальвіньський (Jacek Salwiński), доктор історичних наук, професор Віталій Михайловський та директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська.

Перша панель, яку модерувала професорка Ева Дубас-Урванович, розпочалася з доповіді, доктора Валерія Бубеня (Walery Bubień) (Краків), присвяченої функціонуванню ІІ Литовського статуту на тих територіях, які були включені до Малопольської провінції після Люблінської унії. Магістр, Домінік Кадзік (Dominik Kadzik) (Краків), порушив проблему побутування в середовищі коронних дворян короля Стефана Баторія представників української шляхти. Докторка історичних наук Наталя Старченко (Київ), на прикладі конфлікту князя Григоря Сангушка зі своїми клієнтами, проаналізувала окремі аспекти земельних відносин між панами і слугами. Кандидат історичних наук, Олексій Вінниченко (Львів) познайомив присутніх з особливостями того, як відбувались вибори депутатів  до Коронного трибуналу на сеймиках Руського та Белзького воєводств в останній чверті XVI – першій половині XVII ст.

Друга панель, яку провадив доктор габілітований Даріуш Мілєвський (Dariusz Milewski) була присвячена історії козацтва. У виступі доктора історичних наук Петра Кулаковського (Остріг) йшлося про інституційні запозичення козацькими радами практик шляхетських сеймиків, до яких, на думку вченого, козацтво вдавалося через прагнення прирівнятися до шляхетського стану. Доктор габілітований Анджей Коритко (Andrzej Korytko) (Ольштин) акцентував увагу на проблемі ставлення шляхетської еліти до козацького питання в часи т.зв. «золотого спокою» (1638–1648). Доповідач окреслив ряд питань, які постають перед сучасними дослідниками і відповідь на які може суттєво доповнити бачення козацько-шляхетських відносин. Їх зазвичай розглядають виключно через призму використання козаків у планованій королем війні з Османською імперією. Магістр Артур Гощиньський (Artur Goszczyński) (Краків) у своїй доповіді проаналізував публічну діяльність коронного хорунжого Олександра Конецпольського перед повстанням Хмельницького.

Третя, остання 8 листопада, панель, відбувалась керівництвом доктора історичних наук Віталія Михайловського. На ній так само було виголошено три доповіді. Доктор габілітований Ярослав Століцький (Jarosław Stolicki) (Краків) порушив проблему існування в Речі Посполитій т.зв. «українних вигнанців» – шляхти з тих територій, перш за все Чернігівського воєводства, які в часи Хмельниччини втратили свої володіння. На йогу думку подальше дослідження цього питання дозволить розв’язати ряд поставлених у попередні часи питань. Зокрема й те яке озвучив свого часу Збігнєв Вуйцик (Zbigniew Wójcik): яке значення відіграли ці вигнанці у пауперизації шляхетського стану? Друга доповідь – доктора Збігнєва Гундерта (Zbigniew Hundert) (Варшава) стосувалась питання найму козацьких військ для віденської компанії 1683 р. Охарактеризувавши матеріали надвірних рахунків короля Яна ІІІ Собєського, які лишились поза увагою попередніх дослідників, він висловив припущення, що їх опрацювання дозволить впровадити до наукового обігу кілька нових суттєвих спостережень. Виступ доктора Маріуша Махині (Mariusz Machynia) (Краків) був присвячений окремим аспектам функціонування армії Речі Посполитої на Поділлі, Україні й Волині, яка після т. зв. «німого» сейму 1717 р. стала регулярною. 

Наступного дня – 9 листопада, відбулося ще три панельні засідання. Четверта панель, модератором якої був доктор історичних наук Петро Кулаковський, стосувалася проблем Хмельниччини та дипломатичних відносин. Професор, доктор хабілітований Пьотр Борек (Piotr Borek) (Краків), у своїй доповіді проаналізував віршовані епічні літературні твори написані в середині XVII ст. у шляхетському середовищі. Він зауважив, що ці тексти дозволяють побачити той міф козацтва, який панував тоді у шляхетському середовищі. Доповідь відомого польського історика, професора, доктора хабілітованого Мирослава Нагєльського (Mirosław Nagielski) (Варшава) стосувалась спірних проблем військових аспектів повстання Хмельницього (1648–1653). Наступні два виступи стосувались проблем дипломатії середини XVII ст. Так, доктор хабілітований Даріуш Мілєвський (Dariusz Milewski) (Варшава) розглянув політичні плани й дипломатичні маневри семигородського князя Дьєрдя ІІ Ракоці в умовах козацького повстання і Потопу, а кандидатка історичних наук Тетяна Григор’єва (Київ) розповіла про невідомі посольства гетьмана Петра Дорошенка до Османської імперії.

Наступна, п’ята панель конференції, яку вів професор, доктор історичних наук Юрій Волошин (Полтава) була найкоротшою на конференції, бо складалася лише з двох доповідей, але виявилась не менш цікавою. Першу з них виголосив професор доктор габілітований Януш Смолуха (Janusz Smołucha) (Краків). Його виступ був присвячений характеристиці діаріуша, одного з членів дипломатичної місії надісланої папою Клементом VIII до короля Зигмунда ІІІ у 1596 р., Паоло Муканте. Згідно з твердженням доповідача, записи Муканте є також цінним джерелом для вивчення обставин укладення Берестейської унії. У другій доповіді кандидатка історичних наук Оксана Вінниченко (Львів) на основі тестаментів львівських вірмен XVII – першої половини XVIIІ століття проаналізувала трансформацію їхньої конфесійної ідентичності.

Шоста, остання панель другого дня конференції, модераторкою якої була докторка історичних наук Наталя Старченко (Київ), передбачала виголошення трьох доповідей. Першим виступив професор, доктор хабілітований Єжи Уравновіч (Jerzy Urwanowicz) (Білосток). Доповідач акцентував увагу присутніх на тому, яку культурну роль відігравали представники дому Жолкевських на руських землях. Перш за все це стосувалось їхньої містотворчої і місторозбудовчої діяльності. Реферат докторки історичних наук, професорки Людмили Посохової (Харків) стосувався присутності в православних колегіумах – Чернігівському, Харківському, Переяславському, вихованців єзуїтських навчальних закладів та Краківської Академії у якості фундаторів та професорів. Як зауважила доповідачка, «теза про те, що православні колегіуми мали генетичний зв’язок з єзуїтськими на сьогодні незаперечна». Доктор історичних наук Максим Яременко (Київ) на основі аналізу церковного календаря, який, на його думку, дає можливість вивчати позицію духовної еліти та т.зв. «народну побожність», спробував підважити усталене в українській історіографії твердження про те, що після 1686 р. церковне життя в Київській митрополії було перебудоване за російським зразком, а всі національні особливості знищені.

Третього дня коференції відбулось ще два засідання. Сьому панель проводив професор Мирослав Нагєльський. Доктор історичних наук Віталій Михайловський у своїй доповіді порушив проблему існування ґродського суду у м. Летичіві Подільського воєводства до офіційного встановлення Варшавським сеймом 1581 р. і навів ряд аргументів на користь своєї гіпотези. Доповідь магістра Яни Гражевської (Київ) була присвячена аналізові сеймових конституцій 1611–1632 рр. на предмет розгляду на сеймах питання зберігання та переписування земських та ґродських книг в українських воєводствах. Ці книги були важливою складовою суспільного життя та збереження інформації. Реферат доктора Єжи Тернес (Jerzy Ternes) (Люблін) стосувався спроби реформи коронного трибуналу у середині XVIII ст., яка передбачала його поділ на дві частини – для Великопольської і Малопольської провінцій окремо. Однак, ця реформа не була завершена через ряд ідеологічних і практичних проблем.

Остання, восьма панель, якою керував доктор історичних наук Максим Яременко так само складалася з трьох доповідей. Першу з них представила кандидатка історичних наук Марія Гарасимчук, яка присвятила її свій реферат словесним образам, що були складовою міжособистісних конфліктів у Самбірській економії наприкінці XVI у XVII столітті. Доповідачка стверджувала, що їхнє використання було невід’ємною частиною тогочасного суспільства і сприймалися ним як образа честі. Доктор історичних наук Юрій Волошин у своєму виступі окреслив перспективи дослідження на матеріалах Гетьманщини явища відомого в європейській історіографії під назвою «Life-cycle servants». Цей термін вживається в історичній демографії для позначення осіб, які працювали в якості слуг певний період свого життя – після виходу з батьківського домогосподарства і до створення власного. Доповідь доктора хабілітованого Артура Гурака (Artur Górak) (Люблін) стосувалася проблеми зміни митного й санітарного кордону, який використовувався для перегонів худоби з українських земель до Польського королівства у ХІХ ст.

Насамкінець Ярослав Століцький та Віталій Михайловський підбили підсумки конференції і накреслили напрямки майбутньої співпраці.