Ще у жовтні 2018 р. виникла пропозиція зробити опитування серед українських гуманітаріїв 20 питань про ХХ століття. На початку, передусім серед філософів та істориків, розширюючи поволі ці сфери гуманітарного знання із залученням фахівців з інших галузей. Дуже дякуємо усім, хто відгукнувся і хто надіслав чи готується надіслати свої відповіді. З того часу багато і що відбулося: поширення книжки Юваля Харарі «21 Lessons for the 21st Century» (як і вихід у перекладі українською "Роздумів про ХХ століття" Тимоті Снайдера та Тоні Джадта), дискусія Славоя Жижека та Джордана Петерсона, нові чи радше старі політичні виклики у світі: терористичні акти на релігійному грунті, неоднозначності щодо Брекситу та й президентські вибори в Україні. Ми вкорінені у ХХ століття з низкою здається незмінних проблем, подарованих цьому століттю та цим століттям. Це тексти різноманітних мислителів, різні за стилістикою, розміром та фактажем. Але необхідні для осмислення тексти.
1. Як розуміти хронологічні рамки складного століття, виходячи поза календар: дехто починає те століття з початку Першої світової війни 1914 р. чи навіть раніше з початку другої Англо-Бурської війни 1899 р., з революційних подій 1917 р. тощо. Закінчення теж дискусійне: закінчення Холодної війни та розпад Радянського союзу 1991 р. чи початок поширення Інтернету того ж таки року. Є думки, що ХХ ст. закінчилося анексією Криму Росією 2014 р. Чи є думки щодо обмежень і хронології?
Часто-густо некалендарне ХХ ст. починають з початку Першої світової війни і в цьому є сенс, оскільки настання доби світових війн та радикальних соціальних експериментів — дуже важливі показники. Із закінченням ХХ ст. дещо складніше, адже, якщо дотримуватися зазначеного критерію, закінчення ІІІ світової (“холодної”) війни разом з розпадом СРСР в 1991 р. аж занадто зменшує тривалість короткого ХХ ст. до 77 років. Втім, це не принципово.
2. П’ять слів чи термінів, з якими у Вас асоціюється ХХ століття?
Cвітові війни, комунізм, націоналізм, науко-технічна революція, глобалізація.
3. ХХ ст. було дуже антигуманним, однак водночас розуміння цінності людського життя завдяки масовості культури та глобалізації поширилося далеко за межі одного континенту, відповідно як з цинічними нотками, так і великими зрушеннями зі скасуванням смертних кар та гуманізацією освітнього простору. Настільки це століття важливе з позицій гуманізму?
У ХХ ст. “права людини” перетворилися з політико-філософського концепту на критерій оцінки дій урядів в глобальному масштабі. Попри всі зауваження, що висловлюють на адресу прав людини, вони мали загалом позитивний гуманітарний ефект.
4. Це століття нової ролі інформації та інформаційної революції. Володіння інформацією стає основною цінністю. Однак за поширенням інформації приховується і важливий бік знелюднення, віртуалізації простору, падіння моральності. Питання користі чи шкоди. Чи відкриття ХХ ст. – атомна енергія та інтернет не здійснені зарано без засобів володіння такими процесами, чи не призводять вони до зворотних наслідків поширення контролю та постійного відчуття небезпеки?
Винаходи часто вважають невчасними, якщо їх застосування призводить до негативних наслідків. Проте чи навряд можна точно підрахувати всі плюси і мінуси від появи нових технологій та комунікативних засобів. А відчуття небезпеки та побоювання за своє майбутнє — неодмінні ознаки людського існування.
5. Здається, основною метафорою ХХ ст. стане метафора революції. Дане поняття застосовується узагалі до процесів змін. Однак дане розуміння дуже суперечливе. З кровопролитних історій початку ХХ ст. воно перейшло до подій 1968 р. та «карнавальних» оксамитових революцій кінця 80-х – початку 90-х рр. Чи є метафора революції дійсно основною для розуміння ХХ ст.?
Революції не є визначальною ознакою ХХ ст., адже ХІХ ст. було також достатньо революційним. До того ж зазначена у питаннях “мінливість” революцій ХХ ст. загалом проблематизує застосування цього терміну як визначального для цього століття.
6. Одним із найпотужніших понять щодо соціально-політичних процесів стало поняття соціальної еволюції та неминучість суспільства певної соціальної рівності – соціалізму (чи й далі «комунізму»). Соціалістичні ідеї в різній інтерпретації були незрідка основними у численних політичних рухах та відображалися у мистецькій площині. Однак існує думка, що «доба соціалізмів» почалася і закінчилася у ХХ ст.?
Малоймовірно, що соціальні експерименти та спроби розбудувати “досконале” суспільство залишаться у минулому ХХ ст. Дійсно, сьогодні присутнє відчуття, що доба соціалізмів пройшла, але це відчуття здебільшого є нашою реакцією на пережите.
7. Тоталітарні рухи Західної Європи фашизм, націонал-соціалізм, численні право-радикальні організації це лише реакція на війну, депресію, економічне відставання не мали належного концептуального наповнення і переважно взорувалися на експерименти та ідеологію лівих і «комуністичну загрозу», чи правий радикалізм мав у основі певне коріння у консервативній політичній думці. ХХ ст. для націоналізму це синтез ідеологій чи окреме явище?
Звичайно, правий радикалізм і націонал-соціалізм мали певні інтелектуальні коріння та наукообразне підгрунтя, навіть якщо їхні інтелектуальні батьки за своє життя вважалися маргінальними авторами.
8. Найвидатніший письменник, що відобразив ХХ ст.?
Важко назвати одного. Хай буде Томас Манн.
9. Є думки, що ХХ ст. – століття позбавлене глузду, коли за панування раціоналізму людина конструює зброю масового знищення і затято винищує собі подібних. Відкриття у військовій сфері випереджають і стають основою майбутнього суспільства споживання (електрочайник, електропотяг, інтернет тощо). Власне, чи було ХХ ст. цивільним, а не мілітарним?
У цьому аспекті ХХ ст. не було однорідним. Мобілізаційні (комуністичні та націоналістичні) режими завжди містять потужну мілітарну складову. З усім тим друга половина ХХ ст. виглядає значно більше цивільною.
10. Питання держави та економічного життя. На думку австрійських економістів та філософів, менше втручання держави в економічну сферу – основне запобігання для виникнення тоталітарних рухів і певне замороження радикальних рухів. Одним із основних питань ХХ ст. є втручання держави в економіку, що заздалегідь несе і певні політичні загрози демократії?
Держави неминуче втручаються в економічне життя. Проблема у ступені та засобах втручання. Для демократії уникнення втручання держави в економіку також може бути загрозливим.
11. Тоні Джадт називав образом життя ХХ ст. – забуття та відсутність уроків історії: колаборацію, геноциди, злигодні, репресії людина ХХ ст. прагнула забути…за цією логікою початок наступного століття ХХІ – постійне згадування і нагадування, коли останні актори поволі зникають? Чи те століття – століття забуття?
Теза Тоні Джадта є дещо перебільшеною або слово “забуття” він використовує в якомусь власному значенні. Чи вважати ознакою забуття у ХХ ст. розвиток історичних дисциплін, поширення національних історіографій завдяки масовій освіті тощо? Радше, ХХ ст. є добою масового “програмування” за допомоги канонічних версій історії, але останні зазвичай селективні й елемент “забуття” в них присутній.
12. Можна чимало сперечатися довкола цієї тези, але серед філософів побутує жарт, що ХХ ст. визначили Маркс, Ніцше і Фройд, кожен своєю мірою. Але говорячи про соціально-політичні зміни саме марксизм виявився тим ідеологічним вченням, яким охоче користалися як тоталітарні рухи, так і прихильники лібералізму. Чи виявиться дане століття - століттям марксизму чи радше соціального детермінізму, прагнення пояснити соціальні явища причинно-наслідковими зв’язками?
ХХ ст. не лише марксистське, хоча марксизм і мав найбільший вплив.
13. Історія та історик у ХХ ст. переживають неприємну еволюцію від «шукача істини» та «національного будителя» до «виробника знань» та «публічного інтелектуала». Кількість істориків збільшилася в десятки разів, однак «історична аргументація» призвела до перекроювання кордонів, геноцидів, локальних та світових воєн, що підсилило сумнів у пізнавальній спроможності цієї науки… «історію не можна оповідати після Аушвіца». ХХ століття – століття знецінення історії?
ХХ ст. - століття злету і падіння національних історіографічних канонів, індоктриновуваних завдякі масовій загальній освіті.
14. Чи є це століття часом порушення законів від регламентованого суспільства виробництва з практичним розумом та ощадливістю до суспільства споживання з випадковостями та надлишками: від накопичення до боргів, від підприємств до сфери послуг. Тобто насправді соціально-економічні закони не діють, а більшу роль грають деталі та випадковості?
Формулювання соціально-економічних законів завжди приблизні. На відміну від законів природи вони діють лише в певних умовах.
15. ХХ століття виглядає як час подолання мови. Боротьба за політичне домінування перейшло у боротьбу в царині мови. Мовознавство виокремилося у окрему наукову дисципліну, національні мови отримали свій статус. Але вторгнення візуального досвіду очевидне, сприйняття світу через зорові ефекти фотографі., кіно, телебачення, систему розваг, де візуальне поєднується зі слуховим, а кількамовність стає неминучою. ХХ ст. – час пошуку досвіду поза мовою?
Навпаки. Протягом переважної частина ХХ ст. мовні моделі в соціогуманітарних дисциплінах домінували, а доба візуальності настає в останні десятиліття ХХ ст.
16. Вважається, що минуле століття – час найбільшого розквіту книжкової культури, що водночас характеризується під кінець констатацією повільного вмирання книжки як паперового носія інформації, масове книговидання і водночас зменшення потреби у читанні. Паперова книжка помирає і залишається у ХХ ст.?
Паперова книга, вочевидь, поступиться електронній, але не зникне.
17. Найвидатніший філософ ХХ ст.?
Якщо обмежуватися одним філософом, тоді мабуть Вітгенштайн, хоча також варто було б додати Гуссерля, Гайдегера та ін.
18. Постійне питання влади та інтелекту. ХХ століття – час великого конформізму, ілюзій та захоплень. Це змінює наукові підходи та створює інтелектуальні ніші, заборонені теми, сумнівні відкриття. Проблема вивільнення людини інтелектуальної праці постає однією із основних. Чи є ХХ ст. часом наукової емансипації чи навпаки контрольованості та інтелектуальних обмежень?
Це два суміжних ефекти. ХХ ст. є добою масовізації науки та наукових інтервенцій в усі сфери життя, що затребувало як інтелектуального вивільнення, так і відповідних регулятивів.
19. Питання поставлені ХХ ст. є прямим свідченням і виокремленням цього часу: науково-технічний прогрес та людське самопізнання, загроза фізичного та морального знищення: штучний інтелект, екологічні катастрофи та подолання природних стихій. Складається враження, що дане століття – час симуляції, замінників та катастроф?
Час ХХ ст. став добою штучних, спричинених людиною катастроф.
20. Одне із мистецьких трактувань ХХ ст.: століття закінчилося, як і почалося…перед мистецтвом знову постає виклик експерименту, а людство непокоять усе ж ті ж питання: імперіалізму, націоналізму, соціалістичних ідей. Великі наукові відкриття та гуманітарні катастрофи не змінили засадничі підходи у політиці чи суспільному житті?
Певною мірою змінили, але це не убезпечує від повторення помилок та непродуманих кроків.
Володимир Фадєєв, кандидат філософських наук, завідувач відділу філософських проблем етносу і нації Інституту філософії ім. Григорія Сковороди НАН України. Київ.