1943 року Джордж Орвелл задумав написати роман-антиутопію про ілюзорний світ та міфологічну країну Океанію. Робота над романом продовжувалась кілька років. Книжка була видана у 1949-му. Мова йде про роман «1984». Цього року виповнюється 30 років країні, що ніколи не існувала, але сьогодні втілюється на Донбасі.

«Всі ми не існуємо, а є програмами. Ви самі не розумієте, чи що? От ви олівець шукаєте - він тільки що був перед носом, а тепер – немає. Ви обшукали весь будинок. А потім раптом - раз! - за вухом лежить. Але його ж не було за вухом. Ось це матриця, збій програми. У події втрутився програміст, застромив олівець назад, ну щоб ви не хвилювалися, і ви далі як би живете», - ця цитата належить вже іншому письменникові [1]. Її автор – Федір Березін – людина, яка вважалася раніше письменником-фантастом. Зараз він називає себе заступником міністра оборони ДНР. Березін теж передбачив час і в 2009 році видав книгу «Війна 2010: Український фронт», яка починається словами «Над Україною безхмарне небо ...», а продовжується мовою ненависті про Третю Світову війну, що починається з Криму і продовжується на Донбасі (до слова, в книзі Андрія Валентинова «Омега» війська НАТО висаджуються в Криму в 1995 році). Березін не єдиний, хто писав про «альтернативну» історію, яка розвивається військовим сценарієм саме в Україні. І ця тема військового конфлікту в Україні підіймається одразу у декількох книжках.

Березін та низка подібних йому письменників-фантастів впевнені, що війна почнеться саме з півострова Крим, а вже потім перекинеться на Донбас. У Березіна на українську територію нападають війська НАТО. При цьому сам автор вказує, що нападники – турки, які в той момент вийшли з блоку, і які намагаються виставити все так, ніби це росіяни напали на українців. «Так все-таки с чьей агрессией, и против кого мы имеем дело? Российские официальные лица заявляют, что они тут ни при чем, и вообще не имеют понятия, что происходит», - пише у своїй книзі автор. Описуючи події зі сторони медіа автор подає замітку, де журналіст запитує: коли це Росія встигнула захопити Крим, і чому вона тепер має сплачувати екологічну та моральну шкоду Україні?

Саме в книзі Березина з’являється поняття «Новоросія», однак, у автора немає чіткого визначення, що це таке, так само нечіткими є кордони цієї території. Березін, описуючи військові події, часто плутається в поняттях, згадуючи в тексті Донецьку і Луганську області одночасно як територію України, як російську територію, та як «Новоросію».

У нашій сучасній історії лідери так званих «ДНР», «ЛНР» і «Новоросії» - це теж лідери трьох різних організацій. Вони ще в травні говорили про згуртованість та спільні цілі, однак на сьогоднішній момент – це три структури, що конкурують між собою. Приклад тому – мітинг так званої «Новоросії» проти «ДНР». За даними “Новин Донбасу” 12 жовтня біля ста осіб на площі Леніна в Донецьку протестували проти «втрачених» «територій Новоросії». У всьому вони звинувачували «ДНР» [2]. Промовистою була й відсутність на «політичній арені» одночасно Гіркіна, Губарєва, Безлера, Захарченка, Пономарьова та інших. Губарєв, який на початку поголосив себе «народним губернатором» з’являється зараз виключно тоді, коли потрібно згадати про “Новоросію”. Він більше нагадує героя «народних» історій, аніж лідера-силовика. Гіркін так само періодично з’являється у медійному полі і теж виключно у відеозверненнях. Дискусію викликало і зникнення Бєса – лідера Горлівської частини ДНР. Вважається, що він на відміну від Захарченка, підтримував ідею залишитись в Україні, однак у складі федерального регіону. У одному зі своїх інтерв’ю колишній голова Донецької ОДА Сергій Тарута наголосив, що саме з Бєсом легше за все можна було вести переговори. Зокрема, щодо полонених [3].

Повертаючись до книги Березіна, варто зауважити, що він був правий у драматургії конфлікту: спочатку відбувається захоплення будівель міліції, прокуратури, судів, агітація та залучення місцевого населення на бік войовничої сторони, репресії по відношенню до місцевого населення. Березін на початку книги обмовляється про те, що Донецьк захоплюють «чеченці». У романі він описує картини катування та викрадення дівчат, яких потім відправляють рабинями на схід. У нього це теж «Збройне Народне Ополчення» (синоніми в тексті: «ополченцы», «навербованные молодцы», «собранные наемнички»). Ось один з уривків роману:

Передняя боковина «девятки» была всмятку. Благо жена (предположительно жена) успела прижаться к мужу-водителю, и ее не пришибло выгнувшейся панелью и вплющенной в нутро дверцей. К моменту подхода Шмалько, офицеры уже помогли пассажирам выбраться. К ужасу – точнее, теперь уже к облегчению Шмалько – там имелись еще и двое детей.

– Что, танки не видите? – без толку, с досадой спросил майор, лишь бы не молчать. Он совсем не ждал ответа, предполагал, что водила в шоке. Но тот неожиданно и очень активно отозвался.
– О господи! Конечно, вижу. И как я рад вас видеть, товарищи! Как рад.
– Шок? – покосился на старшего лейтенанта Вожика Шмалько, как будто тот был врач.
– У вас бы тоже, офицер, был шок, – глянул на него пассажир. Левой рукой он держал поданный кем-то платок, потому как с подбородка капала кровь – что-то он там рассек при ударе. Правая рука подозрительно болталась: про себя Шмалько предположил – перелом.
– Конечно, был бы, – ответил Шмалько. – Надо же додуматься, врезать в танк со встречной. Перепили с вечера что ли?
– В Донецке сейчас не до пьянок, товарищ майор, – почему-то очень громко произнес пострадавший. – Там…
– Как мы рады вас видеть! – неожиданно подала голос жена. – Как рады! – она была в слезах.
– С чего бы? – хмыкнул старлей Вожик, но Шмалько тут же на него цыкнул, ибо вдруг почувствовал облегчение – тут были живые свидетели, а не голос из телефона.
– Дяденька, вы их всех убьете? – совсем серьезно, по-взрослому спросила девочка лет десяти.
– Кого? – вытаращился майор Мотин.
– Их. Врагов, – пояснила девочка.
– Они на наших глазах убили милиционера и еще многих, прямо из автоматов, – растолковала женщина. На ней самой не имелось ни одной царапины.
– Где? – спросил Шматько, холодея.
– Как, где? – вскинулась женщина, все еще обнимающая маленького, примерно пятилетнего мальчика. – В Донецке! Ведь вы разве не туда? И где вы были раньше? Где вы все были раньше? [3].

У книзі важливою точкою протистояння стає аеропорт [4]. Спочатку, за описами Березіна, об’єкт таємно захоплюють «чеченці», в реальності ж аеропорт керівництву довелося здати під дулом автомата. «Никто сейчас официальной войны не объявляет – не тот век. С информацией у нас самих туго. Есть отдельные… Ну в общем наши «оранжевые» или как их там сейчас? Они не собираються ничего предпринимать. Армия выведена из игры. Настоящего приказа не поступит. Действовать, я имею в виду. Однако, на донецком аэродроме уже высажен десант… Хотя может и банды наемников, даже чеченские боевики какие-нибудь, кто знает?», - пише Березін. Пізніше за аеропорт в книзі почнуться бої. Однак, автор їх не описує. В нього взагалі досить поверхній опис подій, він окреслює лише загальний стан речей. Його мова суха, нецікава і часто канцелярська.

Березін зауважує, що війна – «антирусская», однак додає, що ці умовні «турки» у «боротьби із тероризмом» підуть далі на Ірак. Що ж стосується України, то автор уточнює: «русский язык, конечно, в Донецкой области превалировал, да и попросту не имел альтернатив», «украинский кое-где в области все-таки использовался». А відтак, аргумент по захисту російської мови так званим ополченням, самим же представником так званого ДНР нівелюється.

Ще в 2009 році нинішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков написав пост на сайті «Українська правда» про роман Березина та інших письменників-фантастів. Уже тоді Україна мала відреагувати на цей феномен як «Світова війна в Україні», однак реакції не було. Автори «так званої альтернативної історії» продовжували жити в Україні, писати нові книги та публікували їх у Москві. Внаслідок цього, у Донецьку утворилася велика група письменників-фантастів, які розвивали напрям альтернативної історії.

У 2012 році донецький культурний фонд ІЗОЛЯЦІЯ представив роботи художників-резидентів на тему Турбореалізм (Прорив) [5], де художники роздумували над альтернативною історією, гіпер-наративністю та епікатастрофічністю. У проекті брав участь і Федір Березін з його романом «Красные звезды». Саме цей роман взяла за основу художниця Луїза Норбега, яка передруковувала текст книги на старій друкарській машинці, змінюючи частини роману, таким чином, створюючи вже свою історію.

Згадуючи про альтернативну історію, варто навести слова Олега Царьова, який ще навесні оголосив конкурс про створення «кращого підручника Новоросії». На видання такого підручника Царьов з «власного гаманця» виділив 15 тис. доларів [6]. Тоді, видання «Московський комсомолець» розповсюдило абсолютно маніпулятивну та емоційну цитату штабу Царьова:

«Ведь, как известно, термин «Новороссия» был запрещен, по историческим меркам, не так давно: сразу после революции 1917 года. А до этого времени это был распространенный синоним Новороссийской губернии и Новороссийского генерал-губернаторства. Он относился к историческим территориям Северного Причерноморья (Херсонская, Екатеринославская, Таврическая и Бессарабская губернии, а так же Кубанская область). Все эти земли были присоединены к Российской Империи в результате русско-турецких войн в XVIII веке. Впрочем, маловероятно, чтобы целый учебник ограничивался всего тремя веками истории — с XVIII по начало XXI. Велик соблазн полезть в исторические дебри и там безнадёжно увязнуть. Ещё вчера смеялись над «версией» отдельных учёных с Незалежной, выводивших генеалогию украинцев от «древних укров», а глядишь — и новороссы выведут своё происхождение прямиком от скифов...».

За допомогою маніпулятивних слів на кшталт «как известно» створюється ілюзія того, що ці терміни та ідеї існують на науковому рівні вже давно. Таким чином, нівелюється вже наявна історична традиція та створюється нова альтернативна історія, яка відома умовним «всім». Цікаво, що нова міфологія формується та озвучується виключно мовою ворожнечі.

До сьогоднішнього моменту невідомо, чим закінчився конкурс Царьова, проте, за українськими даними, частина підручників технічних і прикладних спеціальностей вже була завезена до Донецька з території Росії [7]. Так званий уряд вже створює свої кодекси «воєнного часу», перейменовує вулиці та площі [8] і всіляко намагається створити нову міфологію Донбасу, ілюзію новоствореної держави. Так звані лідери «ЛНР» і «ДНР» саме унаслідок міфів та ідеї так званої «альтернативної історії» беруться за університети та інші навчальні заклади, створюють свої «освітні програми» [9]. Все це відбувається за допомогою сили та страху.

Свою розповідь про війну на Донбасі Березін не закінчив, він зазначає, що це тільки початок військового конфлікту. Ескалація насильства відбувається вже в реальності. Тут, саме як в Орвелла, добро стає злом, а зло – добром, створюються нові міністерства, каральні органи та інше. Єдина відмінність – у «ДНР»/«ЛНР» немає своєї мови, однак замість імен – прізвиська: Моторолла, Біс, Ленін та ін. Тут також «влада» втручається в особисте життя, визначаючи межі свободи і любові – наприклад в «ЛНР» було «заборонено дівчатам відвідувати кафе і бари, так як дівчата повинні сидіти вдома і зберігати домашнє вогнище».

А один з лідерів так званих республік Ігор Гіркін-Стрєлков (до речі, також письменник-фантаст) звертається до своїх «республіканців» через YouTube-канал з назвою «Нейромир».

В самому «ДНР» та «ЛНР» постійно точаться суперечки за владу. Один одного міняють лідери так званого протистояння, катують лідерів-конкурентів. Тут незнання – це сила, адже за будь-яке знання є змога потрапити у полон чи, навіть, бути вбитим.

Начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк 8 листопада зазначив, що за даними Києва безвісти зникло 1695 осіб, скільки перебуває у полоні – невідомо.

30 років розділяють написану Океанію і таку ж написану «Новоросію». Тільки в першому випадку – автор хоче виключити можливість створення такої держави, а в другому автор бере активну участь в реалізації такого проекту.

Катерина ЯКОВЛЕНКО, дослідницький проект «Donbas studies» Фонду ІЗОЛЯЦІЯ, аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка з соціальних комунікацій.

Примітки:

1.    Заместитель министра обороны ДНР Федор БЕРЕЗИН: «У нас в Новороссии начнется, продолжится в России» // «Новая газета» / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.novayagazeta.ru/politics/64868.html
2.    У  Донецьку прихильники «Новоросії» протестували проти «ДНР» // Громадське ТВ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hromadske.tv/society/u-donetsku-prikhilniki--novorosiyi--protestuvali-p/
3.    Сергій Тарута: «Єдиний, хто активно виходить на діалог, - це Безлер. Ось він говорить про те, що тут територія України, треба допомагати, тут живуть українці, треба, щоб працювали підприємства. Він погодився при цьому, що вони працюють за українським законодавством, в українській податковій та фінансовій системі» (Тарута: «Не только Донбасс недоволен Киевом» // «Коммерсантъ». – 29 окрября 2014 год / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.kommersant.ru/doc/2600252 )
3. цитата з книги «Війна 2010: Український фронт»
4. Донецький аеропорт міфологізується і з української сторони. Бої за аеропорт тривають з 26 травня. Багато ЗМІ створюють спецпроекти на цю тему. Бійці увійшли у медіа як «кіборги», згодом вони отримали однойменну офіційну назву загону. Боям за донецький аеропорт присвячено і окрему сторінку в Вікіпедії. У українських медіа образ битви за аеропорт є подібним до значення Сталінградської битви для росіян.
5. Турбореализм (Прорыв) // Сайт Фонду ІЗОЛЯЦІЯ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://izolyatsia.org/ru/project/turborjealizm-proriv/turborealism-breaking-ground/
6. Олег Царёв заплатит 15 тысяч долларов автору учебника по истории Новороссии // Московский комсомолец / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.mk.ru/politics/2014/07/02/oleg-caryov-zaplatit-15-tysyach-dollarov-avtoru-uchebnika-po-istorii-novorossii.html
7. В Донецьк завезли тонни російських підручників // «День» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/news/221014-v-doneck-zavezli-tonni-rosiyskih-pidruchnikiv
8. Боевики хотят переименовать центральную площадь Донецка // Обозреватель / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://m.obozrevatel.com/politics/38795-boeviki-hotyat-pereimenovat-tsentralnuyu-ploschad-donetska.htm
9. В ДНР пройдет реформа системы образования // Сайт ДНР / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dnr.today/news/v-dnr-projdet-reforma-sistemy-obrazovaniya/