Два роки тому розпочав роботу ресурс Historians.in.ua. З того моменту я уважно слідкую за поповненнями стрічки та належу до його регулярних читачів. За ці два роки сайт постійно змінювався, модернізувався й це важко не помітити. На самому початку, у перші місяці його роботи, я сприймав його як суто професійний ресурс, орієнтований лише на читачів зі ступенями. Гадав, що цей проект не вийде за межі вузького кола фахівців й залишиться непомітним у стрімкому інтернет потоці, а то й взагалі припинить існування за певний час. Так було. Але зараз мушу перепросити за песимістичні прогнози. Я був не правий. Historians.in.ua вдалося посісти належне місце в українському гуманітарному просторі.

     Чому ж мої пророцтва не справдилися? У чому ж таємниця? Я, напевно, не відкрию новий світ, якщо скажу, що Historians.in.ua вдало поєднав декілька компонентів, які його вигідно вирізняють поміж інших ресурсів. Мабуть, уже всі помітили, що Нistoriаns.in.ua не є вузькоспеціалізованим, він не лише про історію – це  мережевий міждисциплінарний ресурс про соціум з його багатьма складовими у просторі та часі. Популярності сайту сприяє й спраглість суспільства  до аналітики, яка б пояснила не лише факти минулого, зпираючись на наукові методи, але й події поточні. Одразу пригадую Мовний майдан у 2012 році. На Historians.in.ua було надруковано декілька текстів, які розглядали ті події з різної перспективи. Навіть Євромайдан не обійшов осторонь наукову спільноту. За останній місяць з’явилося декілька статей та коротких рефлексійних нарисів у авторських колонках про свіжі події.

Слід відзначити й щоденні поповнення сайту. Зазвичай, сайти аналогічного штибу свої стрічки оновлюють не так часто – раз на місяць, а той рідше, пояснюючи це тим, що наукові статті потребують повільного та вдумливого читання й користувачеві потрібен час, аби опрацювати ґрунтовно кожну публікацію. Хоча інколи на таких сайтах цікавий для мене матеріал може з’явитися лише раз на рік. З Historіans.in.ua інша ситуація. Тут я знаходжу для себе щось цікаве частіше, ніж деінде. Для наукового аналітичного сайту регулярність поповнення матеріалів – досить нетипова риса, як правило так працюють новинні агенції, але практика показала, що такий напрям пасує й ресурсам на кшталт Histоrians.in.ua. Але одночасно у цьому криється і небезпека, адже редакторам важко контролювати якість великої кількості статей та тримати високу планку для контенту. Зрозуміло, що на вузькоспеціалізованих сайтах справа з цим  виглядає краще, але ці перестороги переважує, як на мене, головна ціль сайту. 

Historіans.in.ua створювався передовсім як майданчик для побудови комунікацій між науковцями різних регіонів України і поза нею. Завдяки сайту львів’яни отримали змогу більше дізнатися про колег із Запоріжжя і навпаки. Особливо сприяє спілкуванню група Historіans.in.ua у фейсбуці, яка вже перетворилася на певний дискусійний клуб та повноцінний додаток до самого сайту. Статті на особливо гострі теми викликають іноді дуже жваві обговорення у групі та за цікавістю часом не поступаються самому обговорюваному тексту. Для молодих науковців (хоча і не лише для них), це перш за все гарна можливість апробації результатів власних досліджень та участі у наукових дискусіях. 

На останок коротко зупинюся на дуже актуальному розділі сайту – інтерв’ю. За ці два роки було взято близько 60 різних розмов. Темою бесід були як наукові студії, формування наукових інтересів, так і звичайні життєві буденні практики науковців, які подекуди відграють важливу роль у розумінні певних аспектів професійної діяльності. Завдяки цьому розділу багато хто відкрив нові для себе прізвища, адже часом працюючи багато років над однією темою ми обмежуємо своє коло колегами-фахівцями і мало знаємо про події та представників інших дослідницьких груп. Це зайвий раз підтверджує, що Historіans.in.ua – це міждисциплінарний гуманітарний ресурс, де відбувається обмін думками між представниками різних груп та вибудовуються комунікації.